Студент-четвертокурсник ІЕСК Тарас Боровець упродовж цього семестру отримуватиме дві стипендії – підвищену бюджетну та іменну.
Вибір на перспективу
Наприкінці грудня, у День енергетика, кільком студентам ІЕСК вручили сертифікати на стипендію ім. Ю. Бочкарьова. Про це писала «Аудиторія» у ч. 39–40. Серед відзначених найкращих студентів – четвертокурсник бакалаврату Тарас Боровець, який навчається на кафедрі електроприводу і комп’ютеризованих електромеханічних систем (напрям «електромеханіка»). Ця стипендія – відзнака за відмінне навчання на бакалавраті та студентську наукову діяльність, зокрема участь в олімпіадах, конференціях, написання наукових статей тощо. Схоже, студент знайшов себе як майбутній енергетик, у виборі фаху не помилився. Хоча свого часу, коли подав документи на вступ до ІЕСК, це був радше спонтанний крок, а не результат довгого обдумування.
– У шкільні роки, попри те, що від математики й фізики я не був віддалений, радше вважав себе гуманітарієм. У нашій сільській школі на Жовківщині в 10 – 11 класах був поділ на математичний і гуманітарний класи. Я навчався в гуманітарному, посилено вивчав українську мову, інші фундаментальні гуманітарні дисципліни. Коли настав час вступати, розглядав декілька варіантів, зокрема економіку, право. Також подав документи до ІЕСК. А далі вирішив, що фах інженера у нас все ж більше затребуваний, – пояснює Тарас.
Головне – правильно розподілити час
Після вступу до Політехніки хлопець по-справжньому зацікавився технічними науками. Полюбив математику, фізику, спецпредмети. Вчитися було нелегко, особливо на початку, зізнається студент, але, доклавши зусиль, завжди можна домогтися того результату, якого прагнеш.
– Бувало, щось не встигав, адже деякі предмети дуже складні, викладачі задавали багато завдань. Тоді доводилося раціональніше розподіляти свій час. А ще мені завжди допомагає те, що маю добру пам’ять, тому не треба по кілька разів перечитувати ту саму тему. Завдяки цьому я домігся значних успіхів.
– Що порадиш тим, у кого виникають проблеми з вивченням певного предмету?
– Треба просто систематизовано підійти до його вивчення – вчитися постійно, краще щодня, а не періодично, одночасно не братися за кілька тем. З власного досвіду скажу, що завжди мав підвищену стипендію тому, що вчився систематично. Коли не сачкуєш – набагато легше. А труднощі завжди є, без них якось було б і нецікаво. То треба давати собі з ними раду.
Тарас зізнається, що йому не довелося ламати себе внутрішньо, з гуманітарія ставати технарем. Він дійшов думки, що людина повинна розвиватися всебічно. Переконаний, що технарям без гуманітарного стрижня важко, тому що часто доводиться описувати свою роботу. А для того потрібна певна мовна база, запас лексики, вміння сформулювати і викласти власні думки.
Студентська наука
– Коли я закінчував другий курс, у деканаті мені порадили займатися наукою. Ця пропозиція мене зацікавила. Тільки треба було визначитися з науковим керівником. Я зважив на те, чия наукова діяльність мені близька, з ким можу спрацюватися, знайти спільну наукову мову. І вирішив, що це професор кафедри електроприводу і комп’ютеризованих електромеханічних систем Володимир Мороз, який досліджує комп’ютерне моделювання керованих електромеханічних систем, цифрові системи керування, екскаваторний електропривод, – розповідає Тарас.
– З чого почалася ваша співпраця?
– Очевидно, з підготовки до олімпіади з теоретичних основ електротехніки. На її першому етапі у Політехніці я виборов третє місце, а на всеукраїнському рівні у Києві – п’яте особисте і третє командне. Це було на третьому курсі. Такі мав перші здобутки.
Цього навчального року Тарас Боровець взяв участь у другому етапі 73-ї студентської науково-технічної конференції й отримав друге місце. Тепер хлопець працює над дипломним проектом, а також науковою статтею у співавторстві зі своїм науковим керівником. Готується до вступу в магістратуру, а також удосконалює англійську мову.
У майбутньому хлопець прагне поєднати науку і практику:
– Хочу піти в науку, але водночас і працювати, аби на практиці реалізовувати набуті знання. Тоді можна буде більше досягти, адже наукова праця буде обґрунтованіша. Такої думки я дійшов після виробничої практики у запорізькій компанії «Електропривод». Тоді за п’ять робочих тижнів я набув багато потрібних навиків.
– Як Ти сприйняв призначення іменної стипендії Ю. Бочкарьова?
– Це для мене було неочікувано. Але поставився до цього як до заохочення, як до своєрідного стимулу розвиватися в науці. Як-не-як, а впродовж п’яти місяців отримуватиму, крім основної стипендії, додаткові 750 гривень.
– Як витрачатимеш ці гроші?
– Якщо відверто, то ще не задумувався.
Окрім науки, Тарас захоплюється читанням сучасних авторів. Має дві найулюбленіші книжки: «Записки українського самашедшого» Л. Костенко і «На Західному фронті без змін» Е. Ремарка.
