Ірина Мартин, тижневик «Аудиторія»
Олександр Гулюк

Першокурсник магістратури Олександр Гулюк навчається в ІЕПТ ім. В. Чорновола. Майбутній фах еколога він обрав випадково, керуючись бажанням потрапити на бюджет.

До Львова, під опіку старшого брата

Хлопець родом із Волині. Навчався у ліцеї Нововолинська, у класі з поглибленим вивченням математики й інформатики. Втім, його улюбленими предметами також були географія, фізкультура й література. Після закінчення школи не мав чіткої визначеності, куди вступати. Лише знав, що до Львова, адже тут, в університеті Франка, вчився старший брат. Тому батьки вирішили віддати молодшого сина під опіку старшого.

– Коли я вступив, навіть добре не міг пояснити, що таке екологія. Про це дізнався вже під час навчання. Але про свій вибір не пошкодував, – розповідає студент.

Найважчим у навчанні був початок – перша сесія далася дуже складно, був ризик втратити стипендію. А вже з другого курсу мав підвищену. Торік отримав премію – за наукову роботу й призове третє місце в олімпіаді з екології, що відбулася в Харкові.

У пошуку

До науки Сашка заохочував брат-історик. Уже на першому курсі студент став учасником конференції з екології. Але то був початок, пошук себе. Згодом хлопець разом із доцентом Оксаною Макар проводив екомаркування на упакуваннях.

– Дуже важливо донести покупцеві інформацію про екологічну характеристику товару, щоб при використанні продукції користувач не завдав шкоди природі. Працю на цю тему «Екологічне маркування» я опублікував у «Науковому віснику».

А на третьому курсі уже по-справжньому захопився наукою. Саме тоді доцент кафедри екологічної безпеки і природоохоронної діяльності Володимир Мокрий запропонував хлопцеві долучитися до вивчення й розвитку мікоризації дубів для їхнього вирощування, висадки в лісових чи техногенних ландшафтах, які потребують відновлення.

– Мікориза – це симбіотичне співжиття гриба з рослиною, у нашому випадку – з дубом. Як виявилося, спори гриба не лише добре співіснують із дубом, а й позитивно впливають на його ріст та інші характеристики. Але для цього довелося спершу зібрати жолуді, посадити їх у скляночки, двічі на тиждень підливати, стежити за пророщуванням. А згодом – мікоризувати й досліджувати. Так 5 тисяч готових до висадки саджанців я передав у Великомостівське лісництво, а на основі свого дослідження написав бакалаврську роботу, – розповідає хлопець.

Навчання – це постійність

Що дає студентові наукова робота? Сашко вважає, що найперше – відчуття відповідальності. Наука також допомагає всебічно розвиватися, шукати свої зацікавлення і знаходити їх, додає впевненості, спонукає глибоко вникати в тематику дослідження, адже коли ти в темі, то почуваєшся впевнено і легко. Це студент зрозумів тоді, коли брав участь у конференціях у Львівській політехніці, Інституті екології Карпат та в Університеті безпеки життєдіяльності.

– Мені не хотілося залишати це все незавершеним. Тому вступив до магістратури. Нині продовжую працювати над своїм дослідженням. Зрештою, диплом бакалавра – не вершина здобутих знань, – пояснює магістрант своє рішення продовжувати навчання.

Сашко впевнений, що працюватиме екологом, однак ще не визначився, у якій саме сфері:

– Моя професія цікава тим, що відкриває моменти минулого і перспективи майбутнього, дає відповіді на запитання, чому нерозуміння певних чинників призводить до загибелі цивілізації. Скажімо, ми говоримо про глобальне потепління, але щоб його уникнути, треба працювати в цьому напрямку і багато змінити.

Читаю багато, особливо в дорозі

З першого курсу хлопець тренується у секції легкої атлетики, бере участь у змаганнях. А шкільна любов до читання у студентські роки лише підсилилася, адже є нагода читати в дорозі, під час поїздок додому і повернення до Львова.

– Саме тепер я читаю наукову книжку канадської журналістки Наомі Кляйн «Змінюється все. Капіталізм проти клімату». З художніх книжок дуже подобаються твори Ремарка. Мабуть, перечитав усі його книжки. Цікавлюся тематикою ОУН-УПА. Вразив твір Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр». А ще сподобалися книги «Чорний ліс» Андрія Кокотюхи та «Розлука» Степана Феденка.

Сашко щодня намагається максимально реалізувати задумане. Формула його успіху – працювати над собою, не опускати рук навіть у найскладніші моменти, адже вони тимчасові. І постійно набувати нових знань.