Наталя Яценко, тижневик «Аудиторія»
Дмитро Федерлян

Випускник ІКТА Львівської політехніки Дмитро Федерлян прийшов у алтимат завдяки оголошенню від команди Lions. Захопився відео Броуді Сміта, з одногрупником придбали перший професійний диск і між парами на газоні біля головного корпусу тренували кидок. Інколи на території університету зустрічали хлопців, які вже займалися алтиматом. Вони й запросили на тренування…

Алтимат у нас

Давніше була команда WilWest. Також на базі секції ЛНУ ім. І. Франка сформувалася команда Lions, яка приблизно після семи років існування через певні суперечки розпалася. Гравці, що залишилися, приєдналися до команди WildWest. У 2015 році з WildWest’у виокремилося кілька гравців – так з’явилася команда E-Motion (енергія + рух).

– У неї потрапив і я, почав активно набирати людей, – розповідає Дмитро. – У нас тепер їх сотня, серед яких є активна двадцятка, яка відвідує майже кожне тренування. Взагалі, набір нових гравців – це наша головна фішка, бо рано чи пізно старші через різні життєві обставини відсіюються. У WildWest було мало гравців, але з досвідом, у нас – багато новеньких. Голова Обласної федерації літаючих дисків Віктор Католик запропонував об’єднати наші команди: ми WilWest даємо нових гравців, а вони нам – досвід, і разом ростемо швидше. Тож на турніри E-Motion тепер виїжджає двома складами – перший їде перемагати, другий – набратися досвіду.

У межах нашого клубу є ще дівоча команда. А загалом – три дивізіони: жіночий, чоловічий і змішаний. Наймолодшому гравцеві – 14 років, найстаршому – 27.

Маємо у Львові і конкурентів. Частина дівчат з луцької жіночої команди High Five, які навчаються і тренуються у Львові, сформували з хлопців команду Start-Up. Ми з ними не тільки перетинаємося на турнірах, але й інколи вони приходять до нас на тренування.

Його особливості

Алтимат грають на траві (7×7), піску (5×5) і в холодні пори року – в залі (5×5). У нас є необмежена кількість замін гравців між розіграшами очок. Тому на чемпіонат можемо везти 15 – 20 осіб. Але в Україні цей вид спорту не дуже поширений і офіційно визнаний лише наприкінці минулого року, тож на турнір інколи приїжджає 5 – 7 гравців від однієї команди. Був випадок на турнірі в Івано-Франківську, коли в команді з Черкас грали без замін 5 гравців, серед яких – одна дівчина. Коли вона травмувала ногу, ми запропонували суперникові зіграти «4×4».

У нас також вітається Дух Гри. Після гри всі гравці збираються у так зване коло духу. І обидва капітани висловлюють подяку за гру й озвучують, які моменти в ній сподобалися найбільше, а над чим треба попрацювати. Після цього організатори вручають їм бланки, і вони разом із командою обговорюють і спільним голосуванням оцінюють гру суперників – виставляють бали за знання правил, справедливість і чесність, фоли і фізичний контакт, самоконтроль і ввічливе, без матюків, спілкування на полі тощо. Наприкінці загальна сума балів розділяється на кількість матчів, які команда провела. І мені як капітану приємно, що ми отримали кубки за Дух Гри на двох останніх турнірах поспіль.

Спорт наш дуже джентльменський!

Як зісередини

– На своїй сторінці в мережі пишете, що не важливий досвід, навчимо всього. З чого починаєте навчання?

– Спочатку – уміння ловити й кидати диск. Потім – правила, різні лайфхаки й нюанси, тактичні навички взаємодії з командою, фізична підготовка – прискорення, біг, стрибки. Кожне тренування починається з розминки. Після цього відпрацьовуємо певну кількість вправ, тренер пояснює, де будуть вони використані та для чого. Вкінці розділяємося на кілька команд і граємо в алтимат. Бувають тренування й суто ігрові.

– Написано, що треба мати шорти, футболку, кросівки. А диск?

– Новачків ми не примушуємо відразу приходити з дисками, бо професійні диски спеціальної форми важать 175 г і коштують приблизно 365 грн. Та згодом гравці самі йдуть і купують собі їх, щоб покращувати свої навички кидків із друзями вдома.

– Алтимат – безконтактна гра. Але хлопці у відгуках про цей спорт зазначають як бонус його комунікабельність. Як вона розвивається і підтримується?

– Комунікабельність – це не тільки порозуміння зі своїми гравцями, а й з чужими. Оскільки в алтиматі нема суддів, то всі спірні моменти вирішують самі гравці. Скажімо, ви мені оголошуєте фол, і ми його обговорюємо. Якщо я погоджуюся, то диск знову у вас і продовжуємо гру. Якщо я не згоден, то диск повертаємо до того моменту, доки він у вас. Здебільшого це спір двох, але інколи можна запитати думку і тих гравців, які були свідками ситуації, що склалася.

– А під час пасування як комунікуєте?

– Зазвичай намагаємося підтримувати зоровий контакт. Можемо і словесний, але це загрожує зриву задуманого пасу. Варіант – підморгнути чи кивнути головою, плеснути, що ти вільний і тобі можна паснути.

І найважливіша новина: голова Всеукраїнської федерації алтимату має намір на базі університетів великих міст створити секції для студентів. Тож секція в Політехніці – питання часу.