Ростислав Мельник, кафедра історії, музеєзнавства та культурної спадщини
Встановлення плити конструкції доцента Ю. Лозового на заводі п/с 125 у Львові (1952–1953 рр.)

Надання промисловості Львова й усього західного регіону України науково-технічної й організаційної допомоги завжди було одним із пріоритетних напрямів діяльності Львівської політехніки. Після Другої світової війни роль політехніків у відбудові й розвитку цієї промисловості виявилася чи не основною. Вона полягала у виконанні вузом значних за обсягом та тривалих за часом госпрозрахункових науково-дослідних робіт. Чималу допомогу місцевим підприємствам і організаціям працівники інституту надавали також виконуючи дрібні, так звані бездоговірні, роботи: лабораторні дослідження, випробовування, аналізи, експертизи, експертні й технічні висновки. Окрім цього, лабораторії й виробничі майстерні політехніки часто були лабораторною і виробничою базою для вивчення ґрунтів, будівельних матеріалів та металів.

Ще у 1944 році Львівський політехнічний інститут повним складом включився у роботу з відновлення Львова і його промисловості. Це відбувалося шляхом надання різної технічної допомоги, консультацій, виконання аналізів і досліджень, а також безпосередньої участі політехніків у низці робіт. Перелік підприємств і організацій, яким вони допомагали, був дуже широким. Так у 1945 р. він складався із понад 250 організацій, підприємств і установ міста й області, а розмір допомоги оцінювався у понад 664 000 крб.

У наступні роки допомога з боку інституту набула ще більшого масштабу, про що переконливо свідчили показники зростання кількості консультацій, експертиз й аналізів, проведених його співробітниками для промисловості у 1946–1950 рр.: 1946 р. – 810, 1947 р. – 1 027, 1948 р. – 1 511, 1949 р. – 1 920, 1950 р. – 2 470. Водночас майже вдвічі зросла і кількість підприємств, яким інститут надав науково-технічну й консультативну допомогу: 1946 р. – 168, 1947 р. – 197, 1948 р. – 240, 1949 р. – 290, 1950 р. – 330. Чимало підприємств була тісно пов’язана з кафедрами інституту, користувалася послугами лабораторій вузу і їх науково-допоміжного персоналу. До таких належали завод автонавантажувачів, локомотивно-вагоноремонтний завод, арматурний завод, інструментальний завод, склозавод, панчішна фабрика та ін.

Окрім виконання госпрозрахункових робіт, існували й інші форми співпраці інституту з виробництвом і промисловістю, серед яких – договори про співпрацю. Їх метою було підвищення продуктивності праці на підприємствах, покращення організації виробництва, оптимізація старих і впровадження нових методів праці й технологічних процесів, устаткування, обладнання, технічних засобів. Так, у 1947–1948 рр. колектив співробітників інституту під керівництвом проф. К. Карандєєва налагодив співпрацю з Львівським приладобудівним заводом, для якого проводив лабораторні дослідження електровимірювальної апаратури, розробляв і виготовляв контрольно-вимірювальні прилади. Тоді ж політехніки започаткували співпрацю із заводом із випуску апаратури для вимірювання опору. Вони виконували для нього роботи з освоєння апаратури високого класу точності та впроваджували її у масове виробництво. Керівником цих робіт був також проф. К. Карандєєв.

У цьому напрямі інститут активно проводив й інші роботи. До них належали конференції, семінари, наради, лекції, навчання та курси з підвищення кваліфікації працівників і робітників промислових підприємств Львова. Так низка таких заходів за участю кафедр і науковців інституту відбулася у 1949 р., зокрема: конференція з освоєння швидкісних методів різання; конференція ливарників; нарада працівників промисловості щодо методів зварювання і різання металів природним газом; курси з нормування праці робітників заводів, зварювальників, будівельників; семінари із швидкісних методів різання; навчання працівників підприємств з метою отримання теоретичних знань та практичних навиків з обслуговування сучасних механізмів і контрольної апаратури. Загалом для працівників промисловості тоді політехніками було проведено 200 відкритих лекцій та більш ніж 100 офіційних консультацій й експертиз. Більшість цих заходів відбувалася у рамках вже згаданих договорів про співпрацю. Кафедри укладали їх з підприємствами й організаціями, діяльність яких відповідала їхній спеціалізації.