Христина БУРШТИНСЬКА, Голова Товариства «Просвіта»
колона солдат на військовому параді в Києві

Дорогі політехніки, просвітяни, друзі!

Два дні нашого державотворення сповнюють серця українців особливою радістю і гордістю за те, що Україна як держава 29 літ тому виборола своє місце «у народів вольних колі».

Два великих дні нашої сучасної історії ― День Державного Прапора України і День Незалежності України ― вистражданих, відвойованих не одним поколінням українців.  Два крила― сонце і небо, барви нашого стяга були з усіма у цій нерівній борні з ворогом.

Піднятий над нашими головами стяг не дає донині спокою зажерливим сусідам з північного напрямку, які й далі бачать Україну-Русь з її славною історією, унікальною культурою, талановитим народом, природними багатствами у складі імперії, бо без України, вона ― недоімперія.

Хай же у ці величні дні перед нашим духовним зором проходять віки і ті, хто був її основою і приніс життя Україні: мазепинці, січові стрільці, петлюрівці, упівці, холодноярівці, повстанці Кенгіру. Носімо вдячність у серцях до політв’язнів і дисидентів, усіх, хто безстрашно боровся за цю державу, безпосередніх наших навчителів і героїв: Левка Лук’яненка, братів Михайла і Богдана Горинів, Ірини та Ігоря Калинців, Івана Світличного, В’ячеслава Чорновола, Василя Стуса і багатьох-багатьох інших, і «несть їм числа».

У наших колонах сьогодні могутня Русь, королівські двори Європи, гетьманські клейноди, споруди і храми, з нами ― генії нашої культури, бо «ми ― нація, сузір’я мільйонів», бо ми ― одна з великих світових цивілізацій.

Бачу посмішки! Даремно.

Он іде, піднявши над головою давньоруський фоліант ― Остромирове Євангеліє, ― директор Інституту українознавства НАН України Павло Гриценко, захисник української мови перед московитським наступом. Він вичитує зі священної книги давньоукраїнські слова.

І якщо ми матимемо здатність все це бачити і осягнути, ми ніколи не вдамося до пустих політичних гасел і нікчемних фраз, які мають на меті здобути не державу, а електорат, не будемо влаштовувати шоу із завданнями оцінити відсотки у діяльності п’ятого Президента у двійковій системі ― 0 або 1, а для голосної фрази потрібні лише нулі.

Аналізуючи непросту ситуацію на 29-ому році незалежності, не можу не подати виважених і таких болючих слів духовного нашого владики Андрея Шептицького: «Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям ворогами, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються вже тої ненависти».Відчуймо кожною клітиною  ці слова церковного ієрарха і мислителя і звіряймо їх зі своїми вчинками.

Життя приносить нові виклики . Живемо в час пандемії коронавірусу зі своїми клопотами ― у весняному семестрі заняття онлайн, а якою ж буде ситуація у новому навчальному році, який уже стукає в двері?

І мимоволі…Скільки ж то смертельних «пандемій» пережив наш народ! У XVIII сторіччі «пандемія» вразила козацьку старшину, яка проміняла державу на даровані царицею маєтності. А сто літ тому- «білі», «самостійники», «соціалісти», «революціонери», а попереду ― «червоні» з гучними гаслами «Земля крестьянам!» І що? За 15 літ… «врізали ж вам поля, в головах тополя, а голів нема» (Павло Тичина).

А історія, зберігаючи спокій, стоїть і посміхається: «Чи здатні ви засвоїти мої уроки?» Де там! Бо на історичну арену виходять бандерівці і мельниківці.

Схильні до містики, задаючи собі питання «чому?», вбачають у наших історичних прорахунках «злу волю», приреченість, якесь прокляття. Що й казати про останні президентські вибори… «За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте.  (Т.Шевченко  ).

Дивлюся на різнокольорові клаптики областей на державній карті України: як же ж вони неміцно зшиті! Чи захистять цю землю ті, яких називаємо героями, за яких молимось і стаємо навколішки перед їхнім подвигом, відпроводжаючи прикриту нашим стягом труну у світ вічний? Чи це теж карма «скільки то народу впало за свободу?»

Суперечливе життя, вічний біль, але водночас невимовна радість ― бачити над нами це синьо-жовте священне полотнище і носити в серці впевненість, що це наша країна, наше священна земля, за яку боролись кращі сини нашого народу, і яку ми мусимо відстояти.

Із святом Державного Прапора! Із святом Незалежності, дорогі українці! Слава Україні!