Молодь – ініціативна й активна група людей. Але співпраця з нею має свої особливості. Про них «Аудиторії» розповів начальник управління молодіжної політики департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та студентський мер Львова впродовж 2017–2019 років Олександр Николяк.

– Як Вам вдалося обійняти цю посаду та продовжити свою кар’єру в більш політичному руслі?

– Я вважаю, що посада студентського мера була для мене, напевно, найбільш політична в житті. Вона змушувала постійно балансувати між різними людьми, середовищами, зокрема й політичними.

Якщо говорити коротко про шлях, то всім завдячую своїм друзям і тим людям, які мене супроводжували впродовж останніх восьми років. Якщо ти хочеш іти швидко, то мусиш іти один. Якщо хочеш іти далеко, то мусиш йти з кимось. Я дуже вдячний Львівській політехніці за те, що мав можливість тут навчатися. Вона мене багато чого навчила, дала чимало життєвих уроків. Дякую колегії та профкому університету, студентським організаціям за те, що я тут здобував досвід.

Студентська рада Львова – це два роки успіху. Упродовж цього часу навколо згуртувалися люди, які хотіли рости разом зі мною. І завдяки їм вдалося окреслити мету: у Львові має бути окрема структура, яка займалася б молодіжною політикою. Згодом нас запросив міський голова Львова Андрій Садовий. Він задекларував, що така структура буде, бо вона потрібна. І мені запропонували можливість очолити управління молодіжної політики. Нині намагаюся передавати свій командний досвід.

Не скажу, що серед інших молодіжних лідерів у Львові я найкращий, тому що це не так. У нас дуже багато класних людей, які добре себе проявляють і мають нове бачення. У цьому, до речі, і є певна особливість нашого міста. А тому у Львові більша активність молодих людей.

– Якими є Ваші обов’язки на новій посаді?

– У Львові управління молодіжної політики створено зовсім недавно. У мої обов’язки входить планування молодіжних стратегій, візій, бачення того, що мало б бути у місті для 14–35 річних. Тобто маємо розробляти нові ініціативи так, щоб молоді люди могли з легкістю навчатися у Львові, з радістю працювати й з комфортом жити. Тут потрібно докласти дуже великих зусиль. Ми не маємо якихось конкретних обов’язків, але можемо втілити будь-які проєкти, які має молодь на думці. Ми створені, щоб підтримати їхній розвиток і рухатися вперед.

– Які проблеми молодіжної політики на цьому етапі Ви виділили б? З чим стикається новостворене управління?

– У нас є конкурс проєктів. І проблема полягає в тому, що громадська організація мусить перейти важкий шлях різних процедур, зокрема бюрократичних, щоб подати заявку на конкурс проєктів. Це дуже складно. А потрібно всі процеси, навпаки, спрощувати, щоби громадські організації мали можливість приходити, щойно є можливість і бажання щось організувати. І ми допомагатимемо їм фінансово й організаційно.

Що стосується масштабніших проблем, то є проблеми міграції, освітнього сектора, працевлаштування студентів. До того ж у нас вища освіта стає масова й не цінується. Але не буду голослівний – можливості з цим боротися в нас нема. Ми можемо виокремлювати якісь точкові речі й робити щось на нашому рівні. Багато залежить від політики в Києві. Тобто потрібно боротися зверненнями, робити круглі столи, запрошувати міністрів, щоб проблеми обговорювати на вищому рівні.

Ми плануємо зробити так, щоб упродовж 2020 року у Львові весь громадський молодіжний сектор згуртувався навколо управління молодіжної політики. Хочемо також створити раду експертів при управлінні. Це будуть люди з різних громадських організацій, з різних секторів, які могли б підказувати, що нам варто зробити. Можливо, у них будуть доповнення до нашої діяльності. Експертна група людей допомагатиме викристалізовувати наше бачення.

– Як щодо громадських організацій, які існують на базі університетів і коледжів, але почасти є фіктивні? Тобто організація, її назва та управління є, але вона не дає реальних результатів роботи. Що робити з такими?

– Я вважаю, що органи студентського самоврядування та профспілкові студентські організації мають важку місію. Працювати в університетах зовсім нелегко. Потрібно орієнтуватися в нормах законодавства, щоб організація могла провадити якісну діяльність на рівні закладу вищої освіти. І я завжди говорив, що представники студентських організацій мають бути в партнерських відносинах з адміністраціями університетів, інститутів і факультетів, тому що вони допомагають покращувати якість освіти в університетах. Ми не можемо втручатися в діяльність таких організацій. Наприклад, органи студентського самоврядування – це взагалі самостійна структура, яка нікому не підпорядковується.

На діяльність профспілкових організацій студентів ми теж не маємо можливості впливати. Але можемо організовувати зустрічі з тими середовищами, щоб вони могли підказати нам, який вектор руху нині потрібний студентам. У Львові більше 100 тисяч студентів. Загалом молоді в нас близько 220 тисяч. Тобто студенти – це майже половина всієї молоді міста. Треба приділяти увагу цій категорії людей. Я також студент і розумію, що студентам нелегко. Стипендія невелика, неможливо навіть оплатити оренду житла. Про те, щоб забезпечити себе повністю, навіть не йдеться. Тому організовуватимемо зустрічі з різними середовищами, радитимемося й визначатимемо те, на чому треба зупинитися, або покращити.

– Як у старших класах школи, так і в університетах, напевно, мали б організовувати заходи, що спонукають молодь ближче знайомитися з молодіжною політикою, з тим, як працює це середовище, як можна до нього долучитися. Чи на достатньо високому рівні тепер ця робота у Львові?

– У місті Лева є близько шістдесяти дитячо-юнацьких клубів. Вони також у структурі управління молодіжної політики. Діти з батьками, школярі ходять до них. Ці клуби є повністю безоплатні. Але в нас, на жаль, не задіяні 15–17 річні – 9–11 класи. Це найпроблемніша категорія людей, адже вони саме шукають себе.

Часто батьки намагаються нав’язати своїм дітям, який факультет й університет потрібно вибирати, тому що зазвичай у 10–11 класі важко зробити свідомий вибір. Від цього все починається. Абітурієнт обирає не ту спеціальність, чотири роки навчається і розуміє, що це не його. Потім він іде на роботу не за спеціальністю. Ми хочемо, щоб молоді люди більше орієнтувалися, ким вони хочуть бути. Ймовірно, запроваджуватимемо певні зустрічі, запрошуватимемо різних діячів, щоб вони розповіли про свою професію, про заклад вищої освіти, який закінчували, про життєвий шлях. Може, людям у 10–11 класах стане легше зрозуміти, яке їхнє покликання в житті. Школа дає знання, безумовно. Але вона не дає розуміння покликання. Його можна взяти хіба що від середовища, від наставника. Ми намагатимемося зробити так, щоб кожна молода людина знайшла себе в житті.

– Як ви спілкуєтеся з людьми, які наразі не належать до громадських організацій, але, можливо, хотіли б до них вступити чи допомагати безпосередньо управлінню? Як ставитеся до таких ініціатив?

– У Львівській міській раді є програма «Перший кар’єрний крок». Я дуже хочу, щоб до нас постійно приходили молоді класні хлопці та дівчата, які стажувалися б в управлінні молодіжної політики. Нові ідеї, нові якісні думки часто лунають від молодих амбіційних людей. У них треба багато чого вчитися. Ми впроваджуватимемо таку програму стажування в нашому управлінні. Долучатимемо всіх. Ми приречені на те, щоб працювати з молодими людьми, і приречені на те, щоб ця співпраця була якомога якісніша.

– Чи спілкуєтеся Ви нині зі своєю наступницею на посаді студентського мера Ольгою Дякун?

– Спілкуємося. Ольга представляє все студентство Львова й завдяки їй ми можемо якісно співпрацювати зі студентським середовищем, зокрема зі Студентською радою Львова. Я дуже хочу, щоб люди звідти теж проходили стажування в управлінні молодіжної політики. Щобільше, уважаю, що президія й керівництво Студентської ради Львова мали б увійти до ради експертів управління молодіжної політики, бо це ті люди, які орієнтуються в потребах студентів і знають усі процеси. Тому сподіваюся, співпраця буде дуже добра.

– Якими принципами Ви керуєтеся в роботі зі студентськими середовищами? Які цінності важливі для Вас?

– Люблю простоту, чесність і людяність. У роботі з молодими людьми важливо відчувати, що вони хочуть щось якісне втілити. Тобто це є та робота, де результат наявний, ви можете його побачити. Ми можемо запланувати, втілити і мати результат. У нашому управлінні теж такі люди, які сповідують принципи якісної роботи. Мені це дуже подобається. Працюватимемо в такому ж дусі.

– Яким Ви бачите молодіжний Львів за п’ять років?

– Це неодмінно має бути місто світової молоді. Ми хочемо, щоб Львів надовго був молодіжним та інтелектуальним центром Східної Європи.