Перший капітан-дівчина збірної Львівської політехніки з легкої атлетики – третьокурсниця ІГСН Аліна Вельган. Вона бігом займається п’ять років і не є прихильницею дієт, а правильного харчування як складової здорового способу життя.

– Перш, ніж потрапити в легкоатлетичну секцію Політехніки, я тренувалася в рідній Жмеринці. Вже під час перших змагань на Універсіаді Львівщини ввійшла до трійки призерів. Наступні змагання принесли мені друге місце – на мене звернули увагу тренери Руслан Павлось і Степан Фестрига та вирішили доручити мені команду. І не прогадали: якщо на першому курсі на тренування приходило лише 5–7 осіб, то тепер – 35.

– Як Ви зуміли досягти такої відвідуваності?

– Я почала дивитися відео з власних занять, шукати в інтернеті щось цікаве, придумувати вправи. «Ти мотивуєш, – кажуть мої колеги по секції, – бачимо, що можна і вчитися, і займатися спортом, і працювати фітнестренером у тренажерній залі. Тому нам соромно не ходити після пар на тренування».

Я прагну досягти того, щоб ми були командою з великої літери, щоби були дружні, підтримували один одного. Всі кажуть, що в бігу кожен відповідає сам за себе. Насправді ж, коли ти біжиш останні сто метрів, печуть ноги й руки, тебе доганяють, та команда кричить на весь стадіон твоє ім’я, з’являються додаткові сили, щоб фінішувати. А ще я собі пообіцяла, що якщо стану капітаном, то зроблю все можливе, щоб ми врешті-решт перемогли ЛДУФК.

– І скільки часу Ви собі виділили для досягнення цієї цілі?

– Гадаю, що навесні ми вже покажемо ліпші результати, ніж зазвичай. Тим більше, що розрив між нами переважно 30–60 очок (тимчасом із тими, хто на третьому місці, – 150–250). Заохочую студентів ходити, бо що більше тренуватимемося, то кращими будуть результати.

– З яких інститутів найбільше бігунів?

– З технічних спеціальностей – інженери, фізики… З ІГСН й ІАРХ – дуже мало. Багатьох студентів тренери кликали в секцію, та вони не ходять, бо, мені здається, лінуються.

– А як себе стимулюєте не лінуватися?

– По-перше, я завжди хочу бути в гарній формі, по-друге, хочу бути прикладом для своєї команди й людей, які не вірили в мене як спортсменку. Мені дуже не подобається стереотип, що спортсмени тупі. Я завжди хотіла довести, що можна навчатися на важкій спеціальності й займатися спортом професійно. Звичайно, я не буду перша, хто це доведе, але у своєму колі буду та, за якою прагнутимуть іти. Бо зазвичай у наших спортсменів, які приходять на секцію, є відмовки – у мене розрахункові, у мене курсова… Я їм кажу: в мене – теж, але я присутня на кожному тренуванні.

– Мабуть, у Вас день розписаний по хвилинах…

– Я собі завела блокнот, у який записую, що кожного дня маю зробити, щоб не забувати ні про спорт, ні про навчання, ні про роботу. Для мене біг – те, що виховало мій характер і внутрішній стрижень. Допоки не ходила на секцію, могла плакати через найменше зауваження. Тепер – сильна й цілеспрямована. Біг мене рятує від усіх стресових ситуацій.

– Що чи хто допомагає Вам добігти до фінішу?

– Підтримка моєї команди. Коли я чую, як мені кричать «Аліно, давай, ти зможеш, ще трошки», то розумію, що не маю права відступити. Мотивують мене й суперники, тоді, коли пробують обганяти – з останніх сил вириваюсь уперед. Другою-третьою я була на довгих, не моїх (я – спринтерка) дистанціях. Та якщо посідаю третє місце, то не біда, бо є чого прагнути – місця другого. Якщо друге – першого.

– Перед пробіжками, змаганнями споживаєте особливу їжу?

– Напередодні змагань суворо дотримуюся всіх рекомендацій тренера – ніяких молочних, жирних страв, а наступного дня зранку – лише вівсянка зі сухофруктами. Поза тим обмежень у раціоні менше.

– Як після важких тренувань, забігів повертаєте свій організм у тонус?

– Після змагань у нас обов’язковою є заминка – кілометр-два біжиш уздовж стадіону в сповільненому темпі. Це є відпочинком для м’язів. Також мені дуже допомагає повернути сили контрастний душ.

– Є студенти, які не хочуть бути спортсменами, але бігати хочуть. Як їм почати і не кинути?

– Треба починати з малого темпу, збільшувати поступово – з’явиться азарт. Підошва в кросівках має бути неплоска, а з випуклостями, п’ятка плавно переходити до носка. Важливо зважати не на фірму, а на те, чи зручно. Якщо намотувати стадіонні кола не подобається, треба спробувати бігати деінде. Я, наприклад, люблю бігати в парках чи містом. Біг Львовом (уникаю доріг) – це і заняття спортом, і можливість побачити цікаві місця.