Зі стрімким розвитком технологій, особливо мультимедій, змінюється й суспільство: його бажання та вимоги. Зважаючи на цей динамічний процес, усі сфери життя мають встигати за трансформаціями суспільства. Кількість знань людства збільшується вдвічі що два‒три роки. Людина стає іншою та хоче більше, тому й освіта мусить підлаштовуватися.
Реформи, які запроваджували пів року тому, сьогодні вже не є актуальні. Освіта стає інноваційнішою, викладачі у ЗВО знаходять індивідуальний підхід до кожного студента, активно використовують різноманітну візуалізацію, аналізують тренди ринку, оновлюють програму. Усіма силами намагаються зробити пари для студентів цікавими та пізнавальними, використовуючи для подання інформації незвичайні методи.
Але попри такі старання понад 40 тисяч українців навчаються за кордоном. І щороку ця цифра збільшується. Молодь їде туди за знаннями та можливостями, щоб потім залишитися за кордоном і знайти роботу з високою зарплатнею. Постає запитання: невже вітчизняна освіта не має шансів стати на рівень з освітою інших країн? Такою, щоб молодь навчалася в українських університетах не через бажання батьків, а тому, що їм хочеться здобувати тут освіту, жити в майбутньому, розвиватися і розвивати свою країну…
Уже в наступному числі ми поспілкуємося з директоркою Інституту гуманітарних і соціальних наук Яриною Турчин, яка працює в Національному агентстві зі забезпечення якості вищої освіти. А наразі дізнаємося, що думають про якість вищої освіти студенти Львівської політехніки. Що потрібно додати та як її покращити?
Мирослава Ліщенко, студентка четвертого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Треба відігравати роль реципієнта»
Гадаю, якісна освіта – це доцільність усієї інформації щодо часу, місця й регіону, в якому ти хочеш згодом працювати. І це не просто обсяг цієї «рідкісної інформації», а й професійна подача від викладачів, результатом якої є висока мотивація й психологічна налаштованість, що сприяють успіху в обраній галузі. Особисто мені не вистачає «офіційності» і відчуття сенсу цієї вищої освіти, того, що я навчаюся з усіх сил, адже результати майже в усіх однакові. Хотілося б, аби всьому була своя ціна і справедлива винагорода. Щоб покращити якість освіти, треба розвиватись і вміти сприймати інформацію, фільтрувати її та відігравати-таки роль реципієнта, а не чекати дива від викладачів.
Тетяна Бакаляр, студентка третього курсу Інституту архітектури:
«Викладачі повинні заохочувати студентів»
Не можу сказати, що я задоволена системою освіти, оскільки є багато предметів, на яких потрібно зосереджуватися більше, але їх викладають недостатньо для наших професій, проте загальні предмети вважаються головними. Якісна освіта – це можливість не тільки теоретично вивчати матеріал, а й практично його застосовувати. Також це нагода для студентів відвідувати різні майстер-класи, конференції, конкурси, виставки, що розширили б наші знання. Викладачі повинні заохочувати студентів. Студенти мають не боятися висловлювати свою позицію, бути зацікавленими в розвитку освіти і просто бути активними.
Марта Чобіт, студентка четвертого курсу Інституту права, психології та інноваційної освіти:
«Потрібно все змінювати на рівні садків та шкіл»
Є багато людей, які вважають, що якісну освіту можна здобути будь-де, а все залежить від самоосвіти і мотивації. Так, університет є лише базою, яка дозволяє структурувати здобуті знання та вказати напрямок у самоосвіті. Але не завжди ця база є якісна, а якщо ти не маєш міцного фундаменту, саморозвиток не компенсує повноцінну освіту. Це і є проблемою більшості університетів. Система оцінювання і рівень семінарів залишилися на рівні СРСР. Вдосконалення системи сьогодні – наче добудова до прогнилого дерев’яного будинку. Змінювати все потрібно на рівні садків і шкіл. Проблеми зникнуть тоді, коли коло скарг один на одного обірветься, коли кожен стане відповідальний за свої дії.
