Анастасія Мигидюк, тижневик «Аудиторія»
сакральность в архітектурі православної церкви

Асистенти кафедри архітектурного проєктування Інституту архітектури Львівської політехніки Ігор Хамара та Євген Дацишин перемогли у Всеукраїнському відкритому конкурсі на найкращий проєкт створення новітнього храму православної Церкви України в центрі Львова.

Основна ідея конкурсу, що його організувало підприємство «Contest» спільно зі Спілкою архітекторів, – розробити проєкт першого храму новоствореної православної церкви України.

Участь могли взяти сертифіковані архітектори, які мають свій погляд на те, як має розвиватися архітектура храмових об’єктів в Україні. Оскільки не було додаткових реєстраційних внесків, а був хороший преміальний фонд, спочатку зареєстрували 32 заяви, але подали лише 23 роботи.

Перед оголошенням конкурсу організували кілька круглих столів (у правлінні Спілки архітекторів, у міській раді та на широкому зборі парафіян й архітекторів-професіоналів), де обговорювали потенційний список журі.

До складу журі ввійшли ті, хто проєктує сакральну архітектуру, працює науково в цій царині та представники духовенства Львова. Тож оцінювали проєкти Ігор Кузьмак (архітектор, член правління Львівської обласної організації НСАУ, керівник ТзОВ «Укрдизайнгруп» (UDG)), Олег Боднар (архітектор, професор Інституту архітектури, доктор дизайну, член-кореспондент Національної академії мистецтв України), Олег Україна (архітектор), Юліан Чаплінський (начальник Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР, головний архітектор Львова), Юрій Столяров (головний архітектор проєктів ДПІ «Містопроєкт», викладач кафедри дизайну архітектурного середовища ІАРХ, член правління Львівської обласної організації НСАУ), Ігор Данчак (член правління Львівської обласної організації НСАУ, кандидат архітектури, доцент ІАРХ), о. Микола Бобик (парафія Ікони Пресвятої Богородиці Скоропослушниці Личаківського району м. Львова), митрополит Димитрій (Рудюк) (Митрополит Львівський і Сокальський, архієрей Православної церкви України) та Андрій Москаленко (заступник міського голови з питань розвитку ЛМР).

Усі умови, критерії та завдання оприлюднили на офіційному сайті підприємства «Contest». Найголовніше – зберегти традиційний силует сакральної архітектури, а водночас висловити ці ідеї сучасними архітектурними способами.

Голова Львівської Спілки архітекторів Богдан Гой зауважує:

– Проблема, з якою стикалося журі під час оцінювання, велике розмаїття проєктів – від свіжих поглядів, які не надто вписувалися в ідею збереження тяглості традицій сакрального будівництва, до більш традиційних, навіть ортодоксальних підходів. Ми дискутували, адже представники церкви хотіли бачити традиційніші проєкти, яких було небагато, а архітектори – модерніші. Деякі взірці були аж занадто радикально модерні. Спочатку складно було віднайти варіант, який задовольняв би всіх.

Одними з особливостей конкурсу були відкритість і анонімність. До кінця жоден із членів журі не знав, кому з архітекторів яка робота належить. Отож обрали найякісніший проєкт, який справді можна втілити.

Ігор Хамара розповідає:

– Ми уважно перечитали умови конкурсу та постаралися їх дотриматисть. Передусім – православна баня. Ми зробили не хрестобанну систему, а ротонду. Це також дозволяли. Раніше ми проєктували семінарію Святого Духа на вул. Хуторівці, маємо державну премію в галузі архітектури, обласну премію у галузі архітектури імені Левинського за готель «Варшава». Також зробили проєкт греко-католицької Церкви в Нижньовартовську в Сибіру, триває будівництво греко-католицької Церкви в Євпаторії (роботи почалися ще до війни).

Євген Дацишин ділиться думками, чому саме їхній проєкт здобув перемогу:

– Церква, проєкт якої ми зробили, доволі класична. Але якщо піти на місце, де її будуватимуть, можна побачити, що вона гармонійно вписується в те середовище. Ми вже так довго живемо в церковному проєктуванні, що тут цікавіше реалізування проєкту, ніж сам приз. Архітектор – мов губка. Він, куди не їде, там завше щось побачить, і в його голові повсякчас відкладається якась ідея. У нас професійна зорова пам’ять.

Пан Дацишин уже понад п’ять років працює в університеті та неймовірно щасливий працювати з молодими архітекторами. «Молодь зовсім інакше думає, а поруч з ними й ми починаємо думати по-іншому».

Нині працюють над каталогом усіх робіт, щоб таким чином завершити «архітектурний пошук кінця 2019-го» та віднайти сакральність архітектури православної Церкви. Пошук триває…

Всі охочі можуть переглянути роботи учасників конкурсу в Пороховій вежі на третьому поверсі.