За матеріалами сайту Львівської міської ради
Оксана Потимко у Львівській спецшколі-інтернаті № 100

Усі 17 дитячих бібліотек Львова, 2 обласні дитячі бібліотеки (розташовані у місті) та Львівська спецшкола-інтернат № 100 для дітей з вадами зору отримали нові книги, надруковані шрифтом Брайля. Кожна книга має аудіоверсію, кольорові рельєфні малюнки та універсальний дизайн – тобто плоский і рельєфно-крапковий шрифт, що дає змогу одночасно читати її зрячим і незрячих дітям. Загалом це 200 книг для бібліотек міста: 10 літературних творів, накладом по 20 примірників кожен.

Це стало можливим завдяки проекту «Мистецька книга для львівських бібліотек», який створили у Громадській організації «Фонд реабілітації незрячих». А фінансово підтримали цю ініціативу в управлінні соціального захисту Львівської міської ради. Публікацію книг і рельєфних малюнків, озвучення, зшивання в універсальному дизайні здійснили фахівці Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка».

– 2018 року у Львові започатковано ініціативу щодо створення у місті інклюзивних бібліотек. Статус інклюзивних вони отримують завдяки отриманню рельєфно-крапкових книг для незрячих читачів. Минулого року всі 17 міських бібліотек для дітей одержали по 10 книжок, надрукованих шрифтом Брайля. А цьогоріч «Фонд реабілітації незрячих» продовжив цю традицію, яка вивела місто Лева на чільні позиції серед усіх інших міст України. Адже досі жодне місто не має бібліотек, кожна з яких пропонувала б читачам з важкими порушеннями зору відповідні їхнім можливостям книги. Львів таку послугу своїм мешканцям пропонує, – каже Оксана Потимко, заслужена працівниця соціальної сфери України, керівниця Ресурсного центру Львівської політехніки.

Цей досвід, який запроваджує Львів, – інноваційний і дуже потрібний, переконана Оксана Потимко, адже Львів залишається єдиним містом України, усі бібліотеки якого мають книги для незрячих, зокрема – й такі книги в універсальному дизайні:

– І мені б хотілося, щоб цей наш львівський досвід підхопили інші міста України, і щоби його почали впроваджувати на державному рівні. Ми маємо у Львові лише два брайлівські принтери, і цей наклад, який ми друкуємо, є непосильним. Але ми це робимо, бо розуміємо, що це вкрай потрібно.