Марія-Катерина Винарчик, Центр комунікацій Львівської політехніки
Заставка до туризму

Дисклаймер: цей матеріал для вступників, які хочуть більше дізнатися про спеціальність «туризм» у Львівській політехніці.

Щоб вступити до університету, абітурієнтам 2021 року необхідно скласти ЗНО з української мови та літератури, іноземної мови. Третій предмет на вибір: хімія, фізика, біологія, історія України, географія та математика.

Спершу ми дізналися більше про спеціальність у завідувача катедри туризму – Андрія Теребуха.

– Що насамперед мають знати вступники при виборі туризму? Можете їм щось порадити чи застерегти?

– Ну що ви. Тут немає від чого застерігати. Наші колеги постійно подорожують, а у вихідні відпочивають від відпочинку, – жартує Андрій Теребух. – Часто, спеціальність «Туризм» уявляють як можливість відпочивати. Та це зовсім не так. Ми організовуємо туризм. Працюємо з людьми, які мають різні настрої, можуть бути в роботі й непередбачувані обставини. Наші спеціалісти попри все мають уміти добре керувати групою та вправно контролювати процес поїздки. Я б порадив насамперед вивчати іноземні мови. Вони відкриють нові обрії, і не лише в туризмі. А далі вивчати все за програмою й не втрачати можливостей реалізовувати все на практиці.

– Які додаткові можливості є у студентів катедри туризму?

– У навчанні ми особливо акцентуємо на професійно-практичній підготовці студентів. Тому на катедрі обладнані лабораторії: ресторанного обслуговування, готельної справи, науково-дослідна лабораторія інноваційних технологій в туризмі та кабінет туризмознавства. Також ми даємо можливість отримувати дипломи українського та міжнародного зразків одночасно, за програмою подвійних дипломів, та це вже тема для окремої розмови.

– Де та на яких посадах можуть працювати випускники?

– У цьому особливість спеціальності туризму – можливо працювати в усьому світі. Наші випускники – фахівці готельної та ресторанної справи. Працюють у Сінгапурі, Греції, Туреччині, Чехії, Болгарії та й у рідному Львові. Часто до 4–5 курсу наші студенти вже знаходять роботу за спеціальністю. Починають із посади гіда чи офіціанта, а потім стають туристичними операторами та керівниками ресторанів.

Загалом наші фахівці працюють у туристично-рекреаційному господарстві в підрозділах, пов’язаних із природокористуванням, в оперативних, пошукових, науково-дослідних організаціях. Якщо розглядати конкретні посади, то це можуть бути такі: директор оздоровчого чи іншого комплексу або ж керівник туристичної компанії, керуючий у готельно-ресторанній галузі, консультант із туризму в органах державної влади та інші.

Про поєднання навчання з роботою нам розповіла випускниця катедри туризму Юлія Хабара.

– Я почала працювати наприкінці третього курсу навчання в коледжі Львівської політехніки, таким чином на момент початку навчання в університеті я вже мала досвід більше року. Працювала турменеджером. З друзями створювали свої тури, а пізніше я стала гідом, це найближче мені з усієї галузі. Викладачі тішилися, що ми втілюємо вивчене у практичні навички. Зараз маю досвід робити більш ніж три роки.

– Спершу ти навчалась у коледжі, а потім вирішила продовжити навчання вже в університеті, так?

– Так, склала академрізницю й одразу вступила на третій курс, але обрала заочну форму навчання. Так легше поєднувати навчання з роботою.

– Як вдавалося поєднувати ці два важливих чинники?

– Були моменти, коли через важливий тур я пропускала начитку. Але конфліктів не було, я попереджала викладача. А коли приходила на наступну, то мене питали як відбувся тур, ми це обговорювали в невимушеній атмосфері. Та впереваж могла підлаштовувати графік роботи до навчання, тому проблем не виникало.

– Часто кажуть, що на роботі треба забути все, що вчили в університеті. Чи було так у тебе?

– Переважно це варіюється, виглядає дещо інакше, ніж в теорії. Ось, до прикладу, структури управління. Вони бувають лінійні та функціональні, а я працювала у змішаній. Інша ситуація з вивченням профільних предметів, от банально візьмімо географію. Не можна забути, де знаходяться країни, чи різницю між Швецією і Швейцарією. Були «кадри», які могли плутати такі «деталі», як Латвія і Литва, столиці країн,– сміється Юля. – Хоча насправді це не смішно, трохи страшно в практиці. Тому профільні предмети знадобились однозначно. Ми мали багато пар про рекреаційні ресурси. Це дуже допомогло при створенні турів. Вивчали правила, документацію, процес в’їзду в ту чи іншу країну. Така інформація застерігала від помилок. А інсайдерська інформація, як ось обрахунки ціни туру, більше залежить від підприємства. В кожної компанії свої правила.

Ми дізнавались, як працюють готелі та ресторани, тому могли реалізовувати себе й у цьому. Були й ті, що вважали все це непотрібним, але, гадаю, вони таки помилялися. Я працюю в туристичній фірмі, та все ж мені знадобилося знати й про готельну справу. Тепер знаю, куди можна поселити людей. Взагалі галузь обслуговування – це для людей, тому навіть загальні предмети, філософію чи психологію ми теж застосовуємо в роботі. Єдине, що не дуже до вподоби – це вища математика. Вона наразі не знадобилася.