Підготовка до вступу та ЗНО

Гуртки Малої технічної академії

 

Керівники кафедри за роками

Де шукати Телефон E-mail Веб-сайт
Сокольницький Габріель Зенонович


З 1921 року професор і завідувач кафедри електричних пристроїв

На­родився 1 лютого 1877 р. в с. Кошево Варшав­ської губернії. Закінчив у 1900 р. Дормштадський полі­тех­­ніч­ний інс­титут у Німеччині. З 1901 р. до 1903 р. - асистент кафедри загаль­ної електротехніки, з 1913 р. до 1921 р. - доцент Львівської полі­тех.­нічної школи і тоді ж здобув звання професора.

З 1921 року - професор і за­відувач кафедри електричних при­строїв. З 1924 р. - декан факуль­тету. У 1931 р. був обраний ректо­ром.

У 1931 р. був обраний дійсним членом Польської Академії технічних наук.

Працював деканом електро­технічного факультету (1939-1941 рр.), очолював кафедру «Елек­тричні станції, мережі та систем (1940-1961 рр.).

Публікації: понад 20 наукових праць. Під його керівництвом за­хищено 6 кандидатських дисер­тацій.

Помер 2 червня 1975 року у Львові на 99 році життя. Похований на Брюховицькому цвин­тарі під Львовом.

Денисенко Григорій Іванович


З 1961 р. завідувач кафедри Електричні станції, мережі та системи

Народився 29 квітня 1919 р. в с. Ходо­рів Ржище­вського ра­йону Київської облас­ті. У 1948 р. закін­чив електро­технічний факультет Львівського полі­тех­­нічного інсти­туту (ЛПІ). Працював на кафедрі теоретичних основ електро­техніки. У 1953 р. Перей­шов на кафедру «Еле­ктричні станції, мережі та системи». У 1954 р. захистив кандидатську ди­сертацію, а в 1956 р. присвоєно вче­не звання доцента. З 1961 р. – за­відувач кафедри ЕМС. У 1962 р. за­хистив докторську дисертацію. Вче­не звання професора прис­воєно в 1964 р. З 1963 р. до 1971 р.- ректор ЛПІ.

Був обраний членом-кореспон­дентом АН України (1967 р.). При­своєно звання заслуженого діяча на­уки і техніки України, в 1985 р. - звання Героя Праці.

Публікації: 3 монографії, 48 статей, 3 науково-популярні бро­шу­ри, отримав 3 авторських свідоцтва. Під його керівництвом захищено 16 кандидат­ських ди­сер­тацій.

Помер 24 травня 1998 року. Похований на Байковому цвинтарі м. Києва.

Перхач Володимир Степанович


З 1971р. до 1983р. завідувач кафедри ЕМС

Народився 16 червня 1929 року в с. Мацько­вичі у краю Надсяння біля Перемишля (Польща).  У 1945 році його родину виселили з Закерзоння, і Перхачі опинилися в с. Жидатичі (тепер Гамаліївка) біля Львова. Володимир Перхач навчався у середніх школах сіл Ляшки Муровані (тепер Муроване) та Збоїща. У 1946–1952 роках – у Львівському політехнічному інституті, який закінчив за спеціальністю «Електричні станції, мережі та системи». Працював інженером-енергетиком на ТЕЦ нафтопереробного заводу в Туапсе, але за станом здоров’я повернувся до Львова, де працював на проектно-дослідній станції Українського відділу інституту «Гідропроект».

На запрошення професора Ґабріеля Сокольницького В.Перхач став викладачем Львівської політехніки, а у 1955 році перейшов на постійну викладацьку роботу. Працював асистентом, старшим викладачем кафедри теоретичної та загальної електротехніки (ТЗЕ), з 1964 року – старшим викладачем кафедри електричних систем і мереж (ЕСМ).  Того ж року захистив кандидатську дисертацію. Написав її українською, але перед захистом змушений був перекласти російською. З 1964 р. – працював на кафедрі ЕМС. З 1971 р. до 1983 р. - завідувач кафедри ЕМС. В 1985 р. захистив докторську дисертацію, а у 1986 р. йому присвоєно вчене звання про­фесора. З 1986 р.- завіду­вач кафедри ТЗЕ і на цій посаді працював до осені 1996 року. Одним із перших впровадив у навчальний процес і наукові дослідження сучасні математичне моделювання і обчислювальну техніку. В науково-дослідній роботі сформував новий напрям — «Математичне моделювання процесів і оптимізація електроенергетичних систем з вентильними пристроями». Очолював Центр науково-технічної термінології України і технічний комітет стандартизації. У 1991 р. обраний академіком Академії інженерних наук України, у тому ж році йому присуджено почесне звання – Лауре­ата Державної премії України в га­лузі науки й техніки як автору підручника “Математичні задачі електроенергетики”, виданого у 1989 році (третє видання). Член Міжнародного інституту інженерів-електриків.   Організував і провів 4 Міжнародні наукові конференції з проблем української науково-технічної термінології, Міжнародну наукову конференцію з проблем викладання чужоземних мов у технічних вищих навчальних закладах і Міжнародну науково-технічну конференцію з математичного моделювання в електротехніці й енергетиці. Автор книги "Роздуми", виданої у Львові 1995 року, Російсько-українського науково-технічного словника на 30 тисяч гасел, есею "А на Засянні дзвони мовчали...".

Публікації: близько 260 науко­во-методичних праць, з них 12 мо­нографій, підручників і посібни­ків, короткий російсько-україн­ський словник. Під його керів­ництвом за­хищено 14 кандидат­ських дисерта­цій.

Помер 12 листопада 2005 року. Похований на Янівському цвинтарі м. Львова.

Стряпан Валентин Миколайович


З 1983 р. обраний завідувачем кафедри ЕМС

Народив­ся 4 квітня 1938 року в м. Ленін­граді. У 1960 році закін­чив енергети­ч­ний фа­куль­тет ЛПІ і був скерований на роботу в науково-дослідний відділ. Один рік стажувався в енергетичній ком­па­нії «Electricite de France» у Парижі. Канди­датську дисерта­цію захистив в 1971 р. З 1972 р. - доцент кафе­дри «Електропос­та­чання промислових підприємств і міст». З 1972 р. до 1976 р. - викладач в Алжир­ському універ­си­теті. З 1976 р. -  відпові­дальний секре­та­р приймальної комісії ЛПІ. У червні 1978 р. приз­начений про­ректо­ром ЛПІ, а з 1983 р. обраний завідувачем кафедри ЕМС. У 1989 році йому присвоєне вчене звання професора. Нагороджений знаком «За від­мінні успіхи в роботі», Грамотою Президії Верховної Ради України. Публікації: 40 науково-мето­дичних праць, з них 2 монографії та 1 на­чальний посібник. Під його керівництвом захищено 3 канди­датські дисертації.

21 липня 1993 року раптово помер. Похований на Личаківсь­кому цвинтарі м. Львова.

Лисяк Георгій Миколайович


З 1997 по 24 серпня 2017року – завідувач кафедри Електричні системи та мережі

Народився 27 вересня 1946 року у м. Львові. У 1964 році після закінчення СШ № 61 вступив на навчання до Львівського політехнічного інституту, який закінчив з відзнакою у 1969 році за спеціальністю "Електричні мережі та системи«(ЕМС). У 1971-1974 роках аспірант Львівського та Київського політехнічних інститутів. У 1982 році захистив кандидатську дисертацію, а у 1887 році йому присвоєно вчене звання доцента. З 1974 по 1984 роки працював на посадах асистента та старшого викладача кафедри ЕМС. З 1984 р. — доцент, а з 1993 року — виконувач обов’язків завідувача каф. ЕМС. З 1997 по 24 серпня 2017 року — завідувач кафедри «Електричні системи та мережі ». З 1982 року заступник, а з 1991 до 2001 рік — декан електроенергетичного факультету. З 02.11.2001 року до грудня 2014 року працював заступником директора — деканом повної вищої освіти ІЕСК Львівської політехніки. Активно працював над посиленням зв’язків університету з електроенергетичними організаціями. У співпраці з ТОВ «АВВ ЛТД» та АТ «ЮНІТІ» на кафедрі створені навчально-наукові лабораторії, оснащені новітнім електроустаткуванням. Він брав активну участь у розробленні цілого ряду нормативних документів з організації навчального процесу у Львівській політехніці, працював заступником голови НМК МОН України, у комісіях МОН України з проведення ліцензійної та акредитаційної експертиз і перевірки освітньої діяльності ВНЗ України, науково-експертній раді та багатьох інших комісіях МОН України. У 1993р. у складі делегації від Львівської політехніки брав участь у роботі 1-го з`їзду педагогічних працівників України.

Нагороджений Нагрудним знаком «Відмінник освіти України» Міністерства освіти і науки України, Подякою Національного університету «Львівська політехніка», Подякою Відкритого Акціонерного Товариства «Львівобленерго», Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, Грамотою Національного університету «Львівська політехніка», Подякою Національного університету «Львівська політехніка», Почесною грамотою та Подякою Львівської Обласної державної адміністрації, Почесною грамотою Науково-технічної спілки енергетиків та електротехніків України, Знаком «Петро Могила» Міністерства освіти і науки України, Почесною грамотою Національного університету «Львівська політехніка».

Опублікував понад 90 наукових праць, 2 навчальні посібники, отримав 4 патенти України та 4 патенти Російської Федерації на винаходи, 1 депонент на програмний засіб. Він виступав з доповідями на 20 наукових конференціях, працював у програмних та організаційних комітетах міжнародних наукових конференцій.

Генріх Георгій Андрійович


У 1963 році обраний за конкурсом завідувачем щойно створеної кафедри Електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства

Народився 25 грудня 1923 року у с. Завєтноє Завєтинського р-ну Ростовської області (Росія). У 1948 році закінчив середню школу в м.Чернівцях і поступив на електротехнічний факультет Львівського політехнічного інституту, після закінчення інституту і отримання диплому з відзнакою навчався в аспірантурі при кафедрі «Електричні станції, мережі і системи». Після закінчення аспірантури працював старшим викладачем Львівської вищої партійної школи. В 1958 році перейшов на посаду асистента кафедри «Електричні станції, мережі і системи», в тому ж році захистив кандидатську дисертацію. У 1962 році Генріх Г.А. затверджений у вченому званні доцента, а в листопаді обраний деканом енергетичного факультету.

У 1963 році обраний за конкурсом завідувачем щойно створеної кафедри «Електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства».

В 1972 році захистив докторську дисертацію, а у 1975 році затверджений у вченому званні професора. Науковий керівник і консультант 19 аспірантів. У його доробку понад 150 наукових публікацій, 2 монографії, 19 авторських свідоцтв, 5 патентів зарубіжних країн. Під його керівництвом захищено 4 кандидатські дисертації.

Генріх Г.А. залишив посаду завідувача кафедри «Електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства» у грудні 1981 року у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.

Ніколаєв Микола Андрійович


29 червня 1964 року обраний за конкурсом на посаду виконувача обов’язків завідувача кафедри Електричні станції

Народився 1 травня 1910 року у с.Мелове, Меловського району Ворошиловградської обл. У 1925 році закінчив школу семирічку. У 1930 році поступив і в 1935 році закінчив навчання у Харківському механіко-машинобудівному інституті за спеціальністю «Техніка високих напруг» (електрофізика). Працював у Донбасенерго інженером Штерівської ДРЕС, а згодом старшим інженером Центральної високовольтної лабораторії «Донбасенерго». З 1946 року працював у Львівському політехнічному інституті на посадах асистента кафедри «Теоретичної і загальної електротехніки», пізніше доцентом кафедри «Електричні станції, мережі та системи». 29 червня 1949 року захистив дисертацію кандидата технічних наук, а у 1950 році — доцент кафедри «Електричні станції, мережі і системи». 29.06.1964 року обраний за конкурсом на посаду виконувача обов’язків завідувача кафедри «Електричні станції». Після захисту докторської дисертації у листопаді 1967 року отримав вчене звання професора по кафедрі «Електричні станції». Декілька разів був обраний завідувачем кафедри «Електричні станції», а у 1988 році за його проханням звільнений з посади завідувача і призначений професором кафедри та науковим керівником НДЛ-5. 2.07.1993 року професор кафедри Ніколаєв М.А. переведений на посаду головного наукового співробітника ГНДЛ-90. Під його керівництвом захищено сім кандидатських дисертацій. Очолювана ним лабораторія розробляла скляні ізолятори для ПЛ електропередачі. За розробку та дослідження підвісних малогабаритних ізоляторів із загартованого дволужного скла для ліній електропередачі високої і надвисокої напруги та впровадження їх у промислове виробництво він став Лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки 1988 року. У його науковому доробку понад 63 наукові праці у тому числі 1 монографія, 16 авторських свідоцтв на винаходи (отримав дві ліцензії з Румунії та Мексіки). Нагороджений Великою золотою, срібною і бронзовою медалями ВДНГ, орденом «Знак почета» та 4-ма медалями. Помер 12 листопада 2005 року. Похований на Янівському цвинтарі м. Львова. Під його керівництвом захищено 2 кандидатські дисертації.

Маліновський Антон Антонофвич


У грудні 1981 р. призначений, а в квітні 1982 року обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри Електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства, яку обіймав до 24 серпня 2017 року

Народився 20 червня 1938 року в м. Ко¬ростишеві на Житомирщині в робітничій сім’ї. Середню школу закінчив у 1955 році з золотою медаллю. У 1960 році закінчив навчання у Львівському політехнічному інституті за спеціальністю «Електричні станції, мережі і системи» й одержав диплом інженера-електрика з відзнакою. У 1963 році вступив до аспірантури. Науковим керівником був доктор технічних наук, професор Г.І.Денисенко, який в тому ж році став ректором Львівської політехніки. У 1968 р. обійняв посаду старшого викладача кафедри «Електричні мережі і системи». З 1973 до 1982 року заступник декана електроенергетичного факультету.

У грудні 1981 р. призначений, а в квітні 1982 року обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри «Електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства», яку обіймав до 24 серпня 2017 року і виконував обов’язки завідувача кафедри Електроенергетика та системи управління до грудня 2017 року. Кандидатську дисертацію захистив у 1972 році, а докторську — у 2004 році. Академік Інженерної Академії України. Під його керівництвом захищено 3 кандидатські дисертації. Нагороджений Нагрудним знаком «Відмінник освіти України», Почесною Грамотою Міністерства освіти і науки України , Почесною грамотою Кабінету міністрів України та відзнаками політехніки. У його доробку 183 наукові праці, з них авторських свідоцтв та патентів — 8; навчальних посібників — 5; підручників — 4

Нконець Леонід Олексійович


У травні 1989 року обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри Електричні станції, яку обіймав до 2005 року

Народився 5 січня 1939 року в Ленінграді. З 1944 року жив у Києві, а з 1946 року — у Львові. З 1955 року навчався у Львівському політехнічному інституті на електротехнічному факультеті. Як інженер-електрик за спеціальністю «Електричні станції, системи і мережі» у 1960 році Ніконець Л.О. працював інженером електроцеху Добротвірської ДРЕС. У 1962 році вступив до аспірантури при кафедрі «Електричні мережі і системи» під керівництвом Денисенка Г.І. Після закінчення аспірантури Л.О. Ніконця скеровують на посаду інженера в наково-дослідну лабораторію одночасної передачі електроенергії постійним і змінним струмом по проводах ліній електропередачі. Тут він стає головним інженером проекту дослідно-промислової електропередачі пульсівним струмом Борщів-Більче Золоте. З січня 1969 року — завідувач лабораторії НДЛ-6. Під його керівництвом лабораторія проводить роботи з запобігання ожеледно-вітровим аваріям на повітряних лініях електропередачі. Розроблені установки впроваджені у багатьох енергосистемах колишнього СРСР. У березні 1970 року отримує диплом кандидата наук, а у 1972 — атестат доцента. У той же час сфера його досліджень поповнюється оригінальними установками симетрування неповнофазних режимів ПЛ та регульованими пристроями компенсації реактивної потужності. У 1988 році захистив докторську дисертацію, а у 1990 року йому присвоєне вчене звання професора. У травні 1989 року обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри «Електричні станції», яку обіймав до 2005 року. Його наукові зацікавлення поширюються на підвищення надійності електричних станцій, на електробезпеку в електроустановках, а також на резонансні явища у електротехнічному обладнанні. Під його керівництвом захищено 15 кандидатських та докторська дисертація. Він автор понад 300 наукових праць, з яких 6 монографій, понад 70 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. З 2005 року і до виходу на пенсію у 2017 році — професор кафедри електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства.

Сегеда Михайло Станкович


З 2003 року завідувач кафедри Електричні станції. У 2017 році внаслідок реорганізації завідувач кафедри Електроенергетики та системи управління

Народився 26 липня 1954 року у с. Кострино Велико-Березнянського району Закарпатської області. Після навчання у Виноградівському політехнічному технікумі за спеціальністю електричні станції, мережі і системи вступив на навчання у Львівський політехнічний інститут, який закінчив у 1980 році за спеціальністю електричні системи і мережі.
Навчався у аспірантурі при кафедрі під керівництвом Перхача В.С. У 1988 році захистив кандидатську дисертацію в Інституті електродинаміки АН УРСР, а у 1994 році йому присвоєне вчене звання доцента.
Розпочав трудову діяльність у НДЛ-49 на посадах інженера та молодшого наукового співробітника. З 1986 по 2005 рік — асистент, старший викладач, доцент кафедри «Електричні системи та мережі».
У 2003 році захистив докторську дисертацію, а у 2005 році йому присвоєне вчене звання професора. У цьому ж році обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри «Електричні станції». У 2017 році внаслідок реорганізації в Інституті енергетики та систем керування утворена кафедра «Електроенергетика та системи управління», а професор Сегеда М.С. обраний за конкурсом на посаду завідувача цієї кафедри. Професійний досвід: 37 років науково — педагогічної роботи, Член спеціалізованої ради з захисту кандидатських та докторських дисертацій, член експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій з електротехніки, енергетики, радіотехніки та електроніки департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації МОН України. Він Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу» у номінації вчений, нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України», Почесною грамотою МОН України, Почесною грамотою Львівської політехніки. Під його керівництвом захищені три кандидатських дисертації.
У його доробку понад 140 публікацій, в тому числі п‘ять підручників, п’ять навчальних посібників з грифом Міністерства освіти та науки України, три авторські свідоцтва і два патенти.