Запис вебінару «Особливості вступної кампанії 2017 року»

Без Марконі Львів був би не такий: видатного скульптора і педагога вшанували на конференції в ІАРХ

25 грудня 2015, 16:48
Ірина Шутка, тижневик «Аудиторія»

Меркурій на верхівці будинку № 3 на Січових Стрільців, фігура Ощадності (або ж львівська статуя Свободи) під куполом Музею етнографії та художнього промислу, скульптурна група «Інженерія, Архітектура, Механіка» на аттику головного корпусу Львівської політехніки – ці добре знані кам’яні герої, які щодня спостерігають за метушливими львів’янами, належать талановитій руці Леонарда Марконі (1835 – 1889). Недавно під час науково-практичної конференції у рамках відзначення 180-річчя від дня народження видатного скульптора і педагога фахівці з ІАРХ обговорили значення і сучасний стан його спадщини.

Захід відбувся 16 грудня у ХІХ навчальному корпусі Політехніки, аттик якої, до слова, вивершує, кам’яна група авторства Л. Марконі – «Справедливість» (адже це колишня будівля суду). Організували конференцію і виголосили доповіді представники кафедри дизайну та основ архітектури (ДОА) і кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини (РАМС); модерувала захід доцент кафедри ДОА Ореста Ремешило-Рибчинська. Як зауважив завідувач кафедри РАМС Микола Бевз, кооперація між структурними підрозділами ІАРХ – закономірна: підґрунтям у роботі реставраторів архітектурних і мистецьких об’єктів є саме історико-теоретичні напрацювання колег, зокрема з кафедри ДОА. Важливо, що найбільш фахово твори скульптури в Україні досліджують саме у Політехніці.

Цікавою була вступна доповідь доцента кафедри ДОА Юрія Бірюльова – про життєвий і творчий шлях Л. Марконі. Він народився у Варшаві в родині з італійським корінням. Навчаючись в Академії Св. Луки у Римі, захопився традиціями класичної італійської скульптури, що постійно відображатиметься у його власній творчості – в неоренесансній стилістиці. Після роботи у Варшаві, з початку 1870-х – Марконі у Львові: викладає в Політехніці, очолює кафедру «Рисунку та моделювання», потім – Відділ будівництва. Серед його вихованців – Антоній Попель, Петро Гарасимович, Петро Войтович, Міхал Созанський. Особливо тісно скульптор співпрацював з архітектором Юліаном Захарієвичем. Так, наприклад, будівля хімічної лабораторії (нині IX корпус Політехніки) – їхнє спільне творіння, фасад якого Л. Марконі оздобив красивою орнаментикою.

Л. Марконі чимало зробив для утвердження як архітектурної, так і скульптурної школи Львова. У 1880 р. він отримав тут офіційний дозвіл на виконання скульптурних робіт. Переважно створював їх для архітектурних споруд. Кожен охочий може влаштувати собі екскурсію «слідами Марконі»: оглянути неоренесансні фасади кам’яниць на вулиці Крушельницької, постаті атлантів на одному із житлових будинків на Гоголя, левів зі щитами і каріатид на фасаді головного корпусу ЛНУ ім. І. Франка; можна також зазирнути у Преображенську церкву, для якої Л. Марконі виконав кам’яні скульптури 12 апостолів. А його станкові роботи є у збірках Львівської галереї мистецтв.

Твори Л. Марконі прикрашали будівлі (житлові, громадські, релігійні) у Львові, Бережанах, Стрию (не все, звісно, збережено, деякі потребують реставрації). Дещо є у Польщі: скажімо, пам’ятники – Фредра у Вроцлаві (колись був у Львові), Костюшка у Вавелі в Кракові (зроблений за моделлю Л. Марконі), фонтан у Варшаві (сучасна вулиця Андерса).

Конференція в ІАРХ важлива не лише в контексті вшанування видатного митця, а й ознаменувала початок співпраці між двома кафедрами – ДОА і РАМС. Такий формат корисний для всіх, зауважили архітектори, і хоч наразі географія і масштаби конференції скромні, однак це, за словами завідувача кафедри ДОА Світлани Лінди, лише «перша ластівка». За результатами зустрічі планують надрукувати видання, яке, можливо, відкриє серію видань про визначних архітекторів і скульпторів, творчість яких сформувала (і продовжує формувати) неповторний образ нашого міста.