Львівська політехніка проводить набір на підготовчі курси

Домашнє завдання на 2017-й: плани уряду щодо реформування вищої освіти і коментарі політехніків

13 лютого 2017, 11:37
Ірина Шутка, тижневик «Аудиторія»

У рамках обговорення проекту Середньострокового плану пріоритетних дій Уряду до 2020 року в Міністерстві освіти та науки України визначили кілька основних пріоритетів на 2017 рік, один із яких – забезпечення якості вищої освіти.

Якість вищої освіти

Нові стандарти вищої освіти. Впродовж року МОН планує затвердити 120 стандартів для бакалаврів, 80 – для магістрів і 50 – для докторів філософії. Робота над розробленням стандартів триває з осені 2015 року, деякі (з-поміж бакалаврських) уже пройшли громадське обговорення і схвалені, робота над стандартами для докторів філософії лише починається. Як зауважують у МОН, за роки незалежності України створено лише половину стандартів, а в деяких галузях не зроблено нічого.

До нових стандартів – нові підходи. Вони мають замінити Галузеві стандарти вищої освіти і базуються на компетентісному підході та принципах міжнародного Проекту Єврокомісії «Гармонізація освітніх структур в Європі» (TUNING). Змінився і процес розроблення стандартів: раніше проекти готували робочі групи, створені в базових вишах, а розглядали науково-методичні комісії, тепер же їх розробляють самі комісії та підкомісії, в яких від одного вишу може бути один представник. Для вишів нові стандарти – як сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вишів і наукових установ (за рівнями вищої освіти в межах кожної спеціальності) – будуть орієнтиром у розробленні освітніх, освітньо-наукових програм.

Система забезпечення якості вищої освіти. Тут є кілька рівнів: внутрішній (у вишах), зовнішній і Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти (його завдання: оцінка якості вищої освіти, контроль за внутрішніми системами вишів; акредитація освітніх програм; запровадження е-декларування та ін). Запуск НАЗЯВО затягується, але, сподіваються у МОН, найближчим часом «перешкоди вдасться подолати». Наразі мова про створення відповідних систем у вишах, їхню сертифікацію, акредитацію вишу та самоакредитацію освітніх програм.

Створення Національного репозитарію академічних текстів. Це крок на підтримку академічної доброчесності. Зібрані у репозитарії освітні й наукові тексти будуть доступні для обробки, перегляду, порівняння. Вже створено проект Положення про репозитарій, триває розробка регламенту його роботи. Після запуску ресурсу, у 2018 – 2019 роках, планують створити національну наукометричну систему.

«Право» – на ЗНО. З 2017 року всі, хто вступатиме в магістратуру за спеціальністю «Право», повинні будуть складати ЗНО. Торік цей формат для відбору на магістратуру був апробований і отримав позитивну оцінку. Загалом він стане одним з інструментів для запровадження в 2019 – 2020 роках Єдиного державного кваліфікаційного іспиту з окремих спеціальностей.

Ще трохи планів

Пріоритетами на 2017-й, крім забезпечення якості вищої освіти, є й якісна, сучасна і доступна загальна середня освіта та модернізація професійно-технічної освіти. Мова про «нову українську школу»; оновлення навчальних програм для основної школи й формування профільної старшої школи, зокрема посилення природничо-математичного напряму; ухвалення нового закону «Про освіту». Щодо профтехосвіти: поступове переведення освітнього рівня «молодший спеціаліст» до цієї ланки, перегляд стандартів з орієнтацією на ринок, створення 63 обласних навчально-практичних центрів (цей процес триває, на 2017-й закладено 100 млн бюджетних коштів).

І нарешті – нова система управління та фінансування науки. Реалізацію цього завдання пов’язують з утворенням Нацради з питань розвитку науки і технологій (майданчика для вироблення і координації процесу втілення державної науково-технічної й інноваційної політики), Національного фонду досліджень (НФД), формування нормативно-правової бази для створення державних ключових лабораторій тощо. 31 січня під час круглого столу «Пріоритетні напрями діяльності у галузі освіти і науки» очільниця МОН Лілія Гриневич наголосила на необхідності підвищення рівня фінансування науки (хоча б до 0,3% від ВВП порівняно із нинішніми 0,16%) й ефективному використанні цих коштів. Тут мова про грантове фінансування досліджень і розробок через НФД (на рівні не 1%, як є сьогодні, а 10 – 15% від усіх коштів, що виділяються на науку), і кількаразове збільшення фінансування програми для молодих науковців. У Міністерстві освіти та науки погоджуються з результатами незалежного аудиту, який у 2016-му в рамках програми «Горизонт 2020» провели експерти з ЄС: науково-технологічна й інноваційна система України, принципи її фінансування і діяльності потребують змін, продуманої стратегії розвитку; а орієнтуватись наука має на потреби суспільства й економіки. Також в освітньому відомстві декларують намір бути більш відкритими. У планах – перехід на е-врядування, запровадження механізму інтерактивної взаємодії з громадянами, поліпшення механізму конкурсного відбору проектів наукових досліджень і розробок, які фінансують із держбюджету, ін.

Олег Давидчак, проректор Львівської політехніки з науково-педагогічної роботи:

– Зараз в Україні триває процес формування системи забезпечення якості вищої освіти, що, відповідно до Закону України про вищу освіту, має три складові: на рівні ВНЗ (внутрішня система) і на рівні НАЗЯВО. Всі університети зараз реформують системи внутрішнього забезпечення якості освіти – відповідно до нового бачення, що базується на правилах і традиціях Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), ефективність яких перевірена. Університети беруть за орієнтир ухвалені міністерською конференцією в Єревані у травні 2015 року «Стандарти і рекомендації щодо якості в ЄПВО». Вони цілком логічні, базовані на концепціях компетентнісного підходу, відповідальності університету, студентоцентрованого навчання. Так передбачено більшу залученість і вплив працедавців і студентів на різні процеси у виші, скажімо, на формування освітніх програм. Але тут постає питання, чи наші студенти спроможні належно вирішувати такі завдання? В українських університетах існує певна невизначеність щодо формування систем забезпечення якості освіти. Вона пов’язана з тим, що немає загальних критеріїв, які мало б визначити НАЗЯВО, а потім й інспектувати за ними навчальні заклади.

В нашому університеті робоча група розробила концепцію системи внутрішнього забезпечення якості освіти (її структуру, принципи, політику, процеси, підпроцеси тощо). На засіданні Вченої ради 31 січня прийняли положення про систему, але відзначили, що сама система ще формується і що попереду – багато роботи. Та важливо розуміти, що ми не формуємо нову систему: на сьогодні в Політехніці напрацьовано чимало механізмів, процесів з елементами забезпечення якості освіти й освітньої діяльності (щодо якості викладацького, студентського складу, результатів наукової діяльності, оцінки рівня підготовки фахівців, скажімо, процедури рейтингування викладачів, кафедр). Тож використовуємо ці локальні елементи, удосконалюємо їх – аби інтегрувати в єдину загальну систему. Маємо розробити, по-перше, узагальнені критерії якості освітньої діяльності та вищої освіти, по-друге, механізми реагування на показники, які будемо отримувати (слід продумати, як формувати управлінські впливи, якщо критерії якості нас не будуть задовольняти).

Серед інших актуальних нововведень цього навчального року – реалізація нових освітніх та впровадження нових освітньо-наукових програм. Ми започаткували програми за новими спеціальностями, починаючи з вересня 2016-го. При їх розробленні самостійно формували стандарти, адже МОН жодних рекомендацій не давало, були лише загальні рекомендації щодо компетентностей (зокрема стосовно обсягу гуманітарних дисциплін). Однак, зазначу, запити для вишів щодо компетентностей мали б формувати насамперед працедавці (зараз їхній вплив недостатній), відповідно до потреб і задач промисловості, що, зрештою, передбачено у «Стандартах і рекомендаціях ЄПВО».

Також цього семестру починаємо реалізовувати зміни процедури призначення і нарахування стипендій. Це болюча тема. МОН із Кабміном запропонували нові механізми, що мають і переваги, і недоліки. Якщо раніше студент щодо стипендії мав певний орієнтир – 71 бал у рейтингу, то тепер його успіх тут залежить від успішності колег. Такий алгоритм мав би мотивувати студента орієнтуватися не на бали, оцінки, а на знання; і конкуренція, як відомо, позитивно впливає на будь-який процес.

Олександр Березко, голова Ради молодих вчених Львівської політехніки:

– Сьогодні цивілізований світ змінюється із, мабуть, найбільшою швидкістю за час свого існування, і разом з ним змінюються вимоги до освіти, а навіть і сама суть цього поняття. Університети намагаються адаптуватися до ймовірного майбутнього, щоб знайти своє місце на порозі нової технологічної революції, переосмислюють свої місії, стратегію і тактику. Революція гідності й війна стали для українців потужним поштовхом до реформування, шансом (можливо, останнім) запровадити найкращі практики та прискорити прогрес або принаймні перестати себе дурити. За останні 25 років українська освітня галузь зазнала реформ чи не найбільше серед усіх, проте досконалості досягти не змогла. Що ж готують для нас чергові нововведення, і як працювати з ними? Є базовий ідеал, до якого мусимо прагнути: випускники університетів добре підготовлені до глобального ринку, науковці вишів вміють на цьому ринку заробляти і успішно це роблять, університети надають першим і другим ефективне середовище для навчання, роботи і вдосконалення. Все, що цьому сприяє, треба вітати, решту – мінімізувати. Згідно з такою логікою, скажімо, чи є хороший рівень знання англійської мови (саме рівень В2)? Очевидно, що так. Чи потрібні спільні проекти з провідними групами дослідників? Безсумнівно. Чи потрібно саме N публікацій у Scopus? Ілон Маск, наприклад, каже, що цінність традиційних наукових статей нині невелика… На мою думку, максимальну увагу реформаторам треба приділити визначенню ключових показників ефективності, адже саме вони є найближчими до конкретної людини – як викладача, так і студента. І саме вони, зрештою, визначають, куди йдемо.