Львівська політехніка проводить набір на підготовчі курси

Капсулювання мінеральних добрив – нова розробка науковців ІЕПТ Львівської політехніки

16 травня 2017, 09:50
Катерина Гречин, тижневик «Аудиторія»

Проблема чистої води, городини, садовини, землі й загалом довкілля нині постала перед людством як ніколи гостро. Якщо раніше ми були певні, що п’ємо чисту воду, споживаємо чисту городину, то тепер, на жаль, такої гарантії не маємо.

Щойно приходить весна, на базарах з’являються ранні редиска, цибуля, огірки, помідори, капуста, і виснажений після зими організм прагне свіжих вітамінів. Здавалося б, ось усе перед тобою, купуй і споживай на радість. Однак не все так просто. Як свідчить статистика, чимало людей після споживання ранньої городини, перенасиченої нітратами, опиняються на лікарняних ліжках.

То ж чи можна чимось зарадити в наших умовах, особливо коли орендарі найбільше орієнтовані на добрий урожай будь-якою ціною, і відповідно – вигідний виторг? Про це розмовляємо з керівником наукової розробки – капсулювання мінеральних добрив – завідувачем кафедри цивільної безпеки Інституту екології, природоохоронної діяльності та туризму ім. В. Чорновола професором Олегом Нагурським.

– Ця розробка не нова у світі, – говорить Олег Антонович. – За кордоном, дбаючи про здоров’я своїх громадян, почали випускати капсульовані мінеральні добрива, які, мов капсульована пігулка, постачають землі свою поживу дозами. Відтак, виграє земля, адже вона збагатилася мінімальною дозою мінеральних добрив, і споживачі вживають чисту продукцію та не хвилюються за своє здоров’я. У нас ситуація трохи інша. З одного боку, фермери неконтрольовано використовують мінеральні добрива, із другого – землю перенаситили ними, бо лише невеличка частинка їх іде на «харч» рослинам, а більша частина з дощем переходить у підземні води, у криниці, у повітря, відкладається в ґрунті. Чергового року це повторюється, бо ніхто не дотримується жодних норм, відтак до 50–60% мінеральних добрив через недосконалу технологію знову втрачають і лише забруднюють довкілля.

– Чому взялися за розробку капсульованих мінеральних добрив, адже за кордоном за нас уже все придумали?

– Придумали, але для себе, адже їхня ціна надто висока навіть для наших фермерів, що вже говорити про одноосібні господарства. Такі закордонні добрива нині використовують лише у квітниках та на полях для ґольфу. Наша розробка, крім того, що здешевлює ці добрива, не має аналогів на українському ринку і її впровадження не вимагає значних капіталовкладень. Але, на жаль, в Україні цими розробками виробники наразі не цікавляться.

– Але ж чому?

– Усе просто, адже вигідніше виробити 10 тонн традиційних добрив і продати їх трошки дешевше, ніж робити 3–4 тонни новітніх і дорожчих. Найближче завдання творчого колективу кафедр цивільної безпеки й екології та збалансованого природокористування – розробити такі мінеральні добрива, які мали б високий коефіцієнт засвоєння рослинами елементів мінерального живлення, і суттєво зменшували б внесення їх у ґрунт. Уже тоді зацікавлюватимемо своєю розробкою виробників органічної продукції, які в деяких випадках не можуть обійтися без дозованого використання мінеральних добрив. Це програма комплексна, цікава і її розв’язання дасть добрий результат.

– На якій стадії зараз ця розробка?

– Нині працюємо над технічним складником отримання відповідного розчинного пластика. Перші найважчі кроки зроблено. Уже провели теоретичні дослідження можливостей його застосування. Працюємо над практичним створенням оболонки з полімеру, адже пластик надто хімічно стійкий, а ми маємо з нього «зліпити» те, що нам потрібно, і щоб воно відповідало технічним вимогам європейського законодавства. Головний етап – перевірити їх у польових умовах на базі Інституту сільського господарства Карпатського реґіону в Оброшино. Черговий етап – хімічні та агротехнічні дослідження, які провадитимуть наші партнери, котрих зацікавить кінцевий результат.

– Залучаєте студентів до цих досліджень?

– Безперечно, це бакалаври старших курсів, магістри, які згодом продовжують навчання в аспірантурі, захищають дисертаційні праці за певним етапом цих досліджень. Молоді науковці, які почали працювати над цією темою ще студентами, тепер вже аспіранти, кандидати наук. Отже, маємо нині не просто творчий колектив, а наукову школу зі створення і реалізування екологічного продукту. А це – одна із концепцій сталого розвитку суспільства.

– Коли розробка може вийти на промисловий рівень?

– Нині співпрацюємо з науковими установами Польщі, які провадять частину досліджень. Ведемо перемовини з іншими закордонними партнерами. Наразі єдиним джерелом фінансування є закордонні ґранти (нині це «Горизонт-2020»). Сподіваємося, що з допомогою західних партнерів доведемо розробку до комерційного рівня, а тоді знайдемо й українського виробника. Оскільки розробка стосується сільського господарства, то ця робота – тривала.