Львівська політехніка проводить набір на підготовчі курси

Магістрантка ІГСН Львівської політехніки Анна Яровенко: соціологія може допомогти суспільству

21 квітня 2017, 08:53
Ірина Мартин, тижневик «Аудиторія»

Нещодавно першокурсниця магістратури Анна Яровенко, яка навчається на соціології, здобула друге місце на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт зі соціології. Конкурс відбувся в Харківському педуніверситеті ім. Г. Сковороди. Сьогодні дівчина ділиться з читачами враженнями від конкурсу, а також розповідає про фах соціолога і про те, як саме свого часу його обрала.

Соціологію обрала спонтанно

– Коли я вступала, це не було аж таке обдумане рішення – іти на соціологію. Тоді ще не знала, ким хочу бути. Тому подивилася, на які спеціальності проходжу, як можу «вирости», коли здобуду той чи той фах, а потім… вибрала соціологію, – починає розповідати Аня.

Батьки вирішили не втручатися у вибір доньки, дозволили їй зробити це самостійно. Дівчина вважає, що коли закінчуєш школу, то ще зарано приймати таке важливе рішення – вибирати професію, адже світ щойно перед тобою відкривається, і ти, 17-річний, здебільшого сам не знаєш, чого хочеш. Уже в бакалаврській праці Аня вирішила досліджувати чинники, які впливають на дитину, коли вона вступає до вишу, чи ці чинники насправді повинні впливати на вибір і чи можна якимсь чином оптимізувати їх та коли це починати… Студентка провела опитування, дослідила проблему, проаналізувала все й дійшла до того, що вже у 8–9 класі треба шукати себе фахово.

– Цікаво, що ті студенти, які вступали раніше, наприклад, мої ровесники, говорили, що на них впливали батьки, оточення. А ті, хто нині на 1–2 курсі, серйозно моніторили ринок праці, вивчали, де і ким зможуть працювати. Отож, теперішні абітурієнти враховують те, над чим я свого часу не задумувалася. Як-не-як, науково-технічний прогрес відіграє свою роль.

– А що саме треба робити у 8–9 класі, щоб виявити свої схильності?

– Працювати з педагогами, шкільним психологом, зрештою, серйозно обговорювати це з батьками. В 11 класі це робити запізно. Добре було б запровадити профорієнтаційну роботу для школярів, наприклад, у центрах зайнятості, де знають ринок праці, мають усю статистику щодо нього. Навіть у молодших класах треба шукати свої можливості, розкривати їх – щоб знати, над чим згодом я зможу працювати. Батьки не повинні навантажувати дитину всіма можливими заняттями, а шукати, до чого їй душа лежить. Одного разу на запитання про своє дитинство один відповів: «Ходив на математику, англійську, малювання, музику». А інший на те: «А мене батьки любили». Однак ці батьки, які надмірно не навантажували дитину, якимсь чином зуміли простежити за її схильностями. Так, можна себе пробувати в усьому. Що не вдається – то це не твоє.

Сподобалося вчитися

Анна в дитинстві пробувала малювати. А тепер її робота (дівчина вже працює) частково пов’язана з малюванням – працює в ІТ-компанії ux-дизайнером. Дівчина розповідає, що їй усе і завжди цікаво, тому за кожної нагоди пробує себе в новому.

Змалку дівчина вивчає англійську, значну увагу приділяє знанням української, у старших класах пробувала проводити свята. Ці маленькі взаємодоповнення «зліпили» її.

У шкільні роки Анна Яровенко до навчання ставилася як до обов’язку: треба – то треба. В університеті їй це стало цікаво, хотілося ходити на пари.

– Соціологія – така наука, яка охоплює дуже багато галузей. Отож, навіть якщо мені не лежить душа до досліджень, то можу працювати в іншому напрямі, скажімо, більше з людьми чи в піарі.

На другому курсі зацікавилася конференціями. Але тоді могла бути лише слухачем. І користала з цих нагод. А коли готувала курсову про сферу зайнятості, то разом із науковим керівником Наталею Коваліско почала писати перші наукові праці, подавати тези на соціологічні конференції. Її перша всеукраїнська конференція була на третьому курсі, у Львівській політехніці. За рік студентка почала замислюватися про аспірантуру. Отож, до магістратури вступала вже зважено. На конкурс до Харкова повезла своє чергове дослідження про чинники, які впливають на людину в її професійному самовизначенні.

Не лише цифри, а й спілкування

Анна Яровенко вдало поєднує навчання й роботу, у якій вивчає користувацький досвід – тобто те, що впливає на людину, коли вона заходить на сайт, що треба робити для того, щоб удосконалювати ІТ-послуги для користувачів. У роботі проводить бізнес-аналітичні дослідження. Уважає, що в майбутньому не зможе працювати лише як науковець чи як практик. Мріє вдало це поєднати.

– Чим цікава робота соціолога?

– Насамперед тим, що доводиться працювати не лише з цифрами, а передовсім комунікувати з людьми, проводити аналітичні дослідження, робити прогнози. Не можу стверджувати, що це така альтруїстична професія, але частково так. І якщо соціологія може хоча б трохи допомогти суспільству, то це вже великий крок... Головне, щоб наші рекомендації почули ті, хто може їх втілити.