Запис вебінару «Особливості вступної кампанії 2017 року»

На 75-річчя професора Богдана Посацького просили написати роздуми про архітектуру Львова ХХ–ХХІ століть

26 червня 2017, 12:53
Борис Козловський, прес-служба Львівської політехніки

Днями в Інституті архітектури Львівської політехніки вшановували ювіляра – професора кафедри містобудування Богдана Степановича Посацького. Це було свято не лише для цієї кафедри, а й усього Інституту. Майже всі нинішні завідувачі кафедр були учнями професора Посацького.

Від імені ректорату й особисто ректора професора Юрія Бобала ювіляра тепло привітав проректор з науково-педагогічної роботи університету Роман Корж. Він вручив Богдану Посацькому Почесну грамоту Львівської політехніки і пам’ятну медаль.

– Інститут архітектури посідає особливе місце серед інших інститутів Львівської політехніки, – зазначив Роман Корж. – Символічно, що першим ректором нашого університету був архітектор Юліан Захарієвич. Не було би вас, не було би Львова, не було би нашого університету...

Директор Інституту архітектури професор Богдан Черкес, окрім побажання міцного здоров’я, довгих років творчого життя, звернувся до ювіляра із проханням-пропозицією: написати книгу спогадів і роздумів про архітектуру Львова ХХ–ХХІ століть, свідком і творцем якої був професор Посацький. А ще у своєму вітальному слові професор Черкес відзначив чудові акторські здібності Богдана Степановича. Саме йому довірили роль «екскурсовода» у телефільмі до 200-річчя Львівської політехніки.

Богдан Посацький – також знаний фахівець у сфері розвитку і реконструкції міст Західної України та їхніх історичних осередків, ролі історико-архітектурної спадщини у містобудівному розвитку, культурних передумов формування простору міст. Він автор 5 монографій та 11 навчальних посібників.

З нагоди його ювілею проведено Міжнародну науково-практичну конференцію на тему «Простір міста – напрями розвитку». Першим, хто виголосив на ній свою доповідь, був професор Посацький, і торкалася вона проблем еволюції архітектурного образу міст Західної України на зламі ХХ–ХХІ століть.

Колеги згадували, що Богдан Степанович ще у 1970-х роках пропонував закрити центр Львова для транспорту і зробити його пішохідною зоною. Багатьом це здавалося утопією, а нині цей задум частково реалізований. Місто – для людини, а не навпаки!

Цікаве і насичене життя за плечима Богдана Степановича. Народився він 1942 року в Жешуві. 1946 року, як українець, був переселений на територію Львівщини. Тут закінчив школу № 8 з поглибленим вивченням німецької мови. Коли вступав до Львівської політехніки, архітектурного факультету тоді не було. Спочатку навчався на інженерно-будівельному факультеті. Коли вивчали дисципліну «Проектування меблів», студенти вдень працювали на меблевих фабриках, а ввечері приходили в аудиторії.

Цікавий спогад Богдана Посацького про його захист кандидатської дисертації, що відбувся у Вільнюсі. У радянський час республіки Прибалтики намагалися ізолюватися від інших республік Радянського Союзу. Здобувач, зрозуміло, представляв дисертаційну роботу російською мовою, але члени вченої ради під час обговорення дисертації спілкувалися тільки литовської мовою. Богдан Степанович дуже хвилювався, бо нічого не розумів. Його колега переклав йому лише одне речення: «Про вашу роботу говорять добре...».

Професор Посацький знає кілька іноземних мов, захоплюється художньою фотографією, мав декілька персональних виставок.

Ювіляра вітали майже всі завідувачі кафедр Інституту архітектури. Так, очільниця кафедри містобудування професор Галина Петришин багато зробила для того, щоби вшанування Богдана Степановича, який раніше очолював кафедру, було таким змістовним і цікавим. Вона зберегла чимало старих світлин, які зупинили миттєвості життя і ювіляра, і тих, хто багато років був поруч з ним.

Ми попросив її сказати про свого вчителя декілька непротокольних фраз.

– Це людина енциклопедичних знань. Йдуть роки, а його лекції завжди актуальні. Він багато їздить світом, багато фотографує і прагне, щоб наш розмаїтий світ бачили студенти. Зараз доступний Інтернет, у студентів ширші можливості, але лекції Богдана Степановича вони слухають, як кажуть, розкривши рота. Це шляхетна, інтелігентна і виважена людина, він ніколи не підвищує голос ні на студентів, ні на своїх колег.

А яким екзаменатором був Богдан Степанович, коли Ви вчились у нього?

– Вимогливим і справедливим. Завжди ставив конкретні вимоги до студента, у нього була чітка шкала балів. А от коли студент після незадовільної оцінки приходив через 10 днів і знову показував низький рівень знань, то це вже була справа безнадійна...

Того дня професора Богдана Посацького вітали не лише учні, а й один із його... вчителів – Почесний професор Львівської політехніки Богдан Григорович Гнідець з Інституту будівництва та інженерії довкілля. Ювіляр, знаючи про те, що професор Гнідець все життя займається залізобетоном, висловив таке побажання: «Будемо, друже, ще багато років триматися міцно, як залізобетон...».

Многая літа, професоре Посацький!