Запис вебінару «Особливості вступної кампанії 2017 року»

Науковці Інституту енергетики і систем керування Львівські політехніки побували за грантом НАТО у далекій Австралії

14 вересня 2017, 12:04
Борис Козловський, прес-служба Львівської політехніки

Це була традиційна міжнародна науково-практична конференція з проблем керування транспортними засобами – автомобілями, залізничним транспортом тощо. Зібрання відбувалося на «Зеленому» континенті в Австралії у містечку Рокгемптон. Це один із трьох населених пунктів, де розташований університет, що налічує майже 30 тисяч студентів і має потужний науковий потенціал.

Коли ми почули словосполучення «грант НАТО», мимоволі спало на думку, що йдеться про якісь військові проекти. Спрацював певний стереотип, що НАТО – суто військова організація. Спілкуємося з учасниками конференції: доктором технічних наук, директором Інституту енергетики і систем керування Львівської політехніки професором Андрієм Лозинським та його докторантом, доцентом новоствореної кафедри електромехатроніки і комп’ютеризованих електромеханічних систем Любомиром Демківим. Очолює цю кафедру колишній директор інституту, доктор технічних наук професор Орест Лозинський.

Я розумію, що НАТО – багата на фінанси організація. Але навіщо було витрачати, очевидно, немалі кошти на такий тривалий авіапереліт. Між тим мої співрозмовники навели такі аргументи. У конференції брали участь чимало китайських та японських науковців. Їм до Австралії ближче, аніж до Західної Європи. Зрештою, доволі численною була і група вчених із самої Австралії. Ці науковці цілком резонно кажуть: «А чому ми маємо постійно літати до Європи? Краще ви до нас...».

Перед тим, як розтлумачити, яка наукова складова у гранті НАТО саме Львівської політехніки й особисто наукового керівника проекту Любомира Демківа, наведу певну передісторію. У цьому інституті завдяки багаторічному керівникові доктору технічних наук Оресту Лозинському склалася традиція поважного ставлення до застосування математичного апарату для розв’язання тих чи інших наукових проблем, зокрема у системах керування, електроприводу тощо.

Якось до них завітав завідувач кафедри прикладної математики нашого університету професор Петро Костробій. Андрій Лозинський сказав йому майже дослівно таке: «У нас є технічна проблема, яка потребує застосування у теорії управління фазі-системами (на основі нечіткої логіки, як це не дивно звучить). Нам потрібен фахівець із глибокими знаннями математики. Адже постає завдання розв’язувати проблеми стійкості певних систем, зокрема електромеханічних. У нас же деякі математики бояться братися за розв’язання технічних завдань...».

Натомість Любомир Демків дав згоду на таку співпрацю. За словами Андрія Лозинського, він не уникав разом зі студентами виконувати лабораторні роботи, ходити на лекції для поповнення своїх технічних знань відповідно до цієї тематики. Через деякий час на одній із конференцій пан Любомир познайомився з доктором Володимиром Ванцевичем із Великобританії, показав йому свої напрацювання. Саме той розповів нашому науковцеві про існування в Англії школи НАТО. Згодом Любомир Демків поцікавився думкою директора інституту: «Чи варто туди їхати?». Відповідь була однозначною: «Треба обов’язково. Адже у світі зростає інтерес до проблематики керування із застосуванням алгоритмів нечіткої логіки...».

Після тривалих перемовин та інтенсивного листування надійшло повідомлення: Північно-атлантичний Альянс надає грант двом американським університетам, одному британському й одному українському, тобто Львівській політехніці. Наукова група у складі чотирьох осіб, яку очолює доцент Демків, розв’язує завдання створення систем керування рухом і систем ідентифікації площ, по яких рухається транспортний засіб. Науковці мають створити системи керування та електромеханічні перетворювачі, які забезпечать достатньо високу швидкість реагування на різні зміни у процесі руху автомобіля доволі великої маси.

Чи є труднощі у роботі наукової групи? Любомир Демків зізнається, що не так просто знайти аспіранта, який би згодився працювати кілька років на стипендію розміром 400 доларів. Але робота йде. Відтак від наших науковців вимагають написання статей у престижних журналах, участь у науково-практичних конференціях. А чим то все має завершитися? Андрій Лозинський стверджує: «Кінцевий результат буде представлений в університеті США. Має бути створений стенд з віртуальним відображенням приводу одного колеса, трьох коліс – як вони будуть поєднуватися і змінюватися в умовах руху, якою буде реакцію цілої системи». Запитую у нього: «А чи будуть ті напрацювання втілені у метал? Коли ми отримуємо автомобіль, який може швидко і безпечно пересуватися і по асфальту, і по піску, і по льоду?». У відповідь почув: «Як скористатися теоретичними напрацюваннями – вирішить грантодавець – НАТО».

Запитав у професора Андрія Лозинського і про те, чи вдалося йому побачити Австралію, цю екзотичну для нас країну? Соромно признатися, але я думав, що столиця Австралії Мельбурн чи Сідней, виявляється – Канберра. За словами пана Андрія, країни вони, по суті, не побачили. Дуже напруженим був графік роботи. Єдине, що помітив, чудовий стан доріг. Конференція була продумана до найменших дрібниць. Скажімо, на зворотній стороні бейджика – розпорядок усіх засідань, час відправлення автобусів. Після завершення перерви на каву заходила дівчина із дзвіночком, щоб усі одразу заходили до зали. Була екскурсія на завод, який ремонтує потужні автомобілі американської фірми Катерпіллер. Приємно було львів’янам дізнатися, що величезну шину для цього авто виготовили в Україні. В Австралії надзвичайно велику увагу приділяють техніці безпеки. Під час огляду цехів учасникам конференції видавали захисні рукавички, а надворі, де сліпило пекуче сонце, – захисні окуляри.

...Львівські політехніки Андрій Лозинський і Любомир Демків дорогою в Австралію перебували у повітрі 21 годину. Летіли через Відень, Гонконг... Орест Юліанович Лозинський переживав за сина і його підопічного. Проте мав змогу на моніторі комп’ютера спостерігати за рухом цього рейсу в режимі он-лайн. До чого техніка дійшла!