Запис вебінару «Особливості вступної кампанії 2017 року»

Науковці кафедри транспортних технологій ІІМТ допомагають розв’язувати міські транспортні проблеми

6 травня 2017, 09:43
Катерина Гречин, тижневик «Аудиторія»

Царина зацікавлень науковців кафедри транспортних технологій ІІМТ – керування дорожнім рухом, моделювання транспортних потоків, безпека дорожнього руху, міські пасажирські перевезення, психофізіологічні особливості та інше. Про це розмовляємо з очільником кафедри професором Євгеном Форнальчиком.

– Євгене Юліановичу, усе, над чим працює кафедра, дуже важливе й для нашого міста…

– Наше місто має специфічну забудову вулично-дорожньої мережі: рельєф такий, що увесь транспорт із південного, східного й західного напрямків з’їжджається до центру, в улоговину. Ширина ж вулиць залишилася такою, як і століття тому, тож за великої кількості транспортних засобів організувати рух без затримок практично неможливо. Та це нас не зупиняє: удосконалюємо регульовані перехрестя, розраховуємо, хто швидше має проїхати залежно від черги транспортних засобів, удосконалюємо рух транспортних потоків на вулично-дорожній мережі.

– Чи можна розумно розв’язати проблему керування дорожнім рухом?

– На жаль, розв’язати її раз і назавжди неможливо. Дворядні і трирядні вулиці в нових мікрорайонах теж не розв’язують проблеми, бо щороку зростає кількість транспортних засобів. Крім цього, вулично-дорожня мережа може пропускати так звану критичну масу автомобілів, які не в змозі їхати з мінімальними затримками чи чергами. Крім транспортних засобів, є ще пішоходи, тож ці переходи-проїзди, звичайно ж, потрібно узгоджувати. Ми відстежуємо тривалість переходу людей, бо не завжди всі встигають вчасно перейти дорогу за надто короткий час. Частково допомагають долати ці труднощі наші випускники, які працюють у комунальному підприємстві «Львівавтодор» – центрі керування рухом, та в Управлінні транспорту і зв’язку міськради, керівник групи транспорту в Державному інституті проектування міст «Містопроект» Сергій Фіалковський.

– Чи можемо сподіватися на інтелектуальні транспортні системи?

– Не всі про те знають, що містом уже курсують частково інтелектуальні транспортні системи, пов’язані з використанням GPS. З його допомогою водії громадського транспорту, зокрема трамваїв, можуть змінювати тривалість світлофорних циклів на окремих регульованих переходах, перемикаючи світло з червоного на зелене і проїжджаючи майже без зупинок. До цього задіяний і Центр керування рухом ЛКП «Львівавтодор».

– На Вашу думку, електронні квитки розв’яжуть проблему оплати проїзду?

– Якщо бути відвертим, то навіть не уявляю, як таким квитком можна скористатися в «час пік», коли пасажиропотоки максимальні.

– Які цікаві розробки кафедра вже має?

– Мій колишній аспірант Ігор Могила, який нині працює у «Львівавтодорі», застосовує математичні методи, щоб якимось чином видозмінити розрахунок і керування світлофорами на перехрестях, за допомогою нечіткої логіки швидше реагувати на черги з використанням детекторів. Його роботу продовжив аспірант Володимир Гілевич, який у травні захищатиме дисертацію. Незабаром Інна Демчук захистить кандидатську дисертацію щодо використання стільникового зв’язку для створення матриць пасажиропотоків, коригування відповідних розписів руху автобусів, тролейбусів і трамваїв. Аспірант Олег Грицунь (науковий керівник – доцент Юрій Ройко) мізкує, як налагодити роботу світлофорів на магістральних вулицях міського значення, пов’язаних між собою. Це так звана «зелена хвиля», яка допомагає їхати без зупинок. Аспірант Максим Афонін досліджує безпеку пішоходів через взаємодію пішохідних та транспортних потоків на регульованих перехрестях. Володимир Королишин, Микола Бойків і Тарас Постранський (науковий керівник – доцент Микола Жук) захистили дисертації, у яких досліджували психофізіологічні властивості водіїв, вплив їхніх змін на безпеку руху під час міжміських перевезень.

– У Львові маємо клопіт і з чистим повітрям.

– У магістерських проектах досліджуємо спільно зі студентами систему моніторинґової екологічної безпеки, бо такі проблеми мають усі мегаполіси. Повітряний простір у них перенасичено оксидами азоту, вуглецю, вуглеводнями. На Заході все працює так, що ми не відчуваємо ні того запаху, ні смогів. Наші науковці міркують, як захистити загал від корисних технічних засобів, що завдають великої шкоди довкіллю і людині. Ідеальний засіб очищення повітря – ходити пішки або їздити велосипедом… Проблем у місті багато, тому в міру сил та можливостей намагаємося поліпшити життя в ньому.

– Чи можна говорити про наукову школу кафедри?

– Якщо про класичну, то в нас такої ще нема, адже нам лише 14 років. Ми – наймолодша й воднораз найбільша кафедра в інституті (торік, за підсумками НДР, посіли третє місце в інституті). Звичайно, постійно дбаємо про неї, працюємо над її наповненням новими науковими здобутками, а вони у нас доволі вагомі. Сподіваюся, невдовзі матимемо свою спеціалізовану раду для захисту дисертацій.