Запис вебінару «Особливості вступної кампанії 2017 року»

Зелена оаза над морем: навчально-оздоровчий табір Університету «Політехнік-3» чекає на відпочивальників

24 травня 2017, 19:32
Катерина Гречин, тижневик «Аудиторія»

Чимало людей із нетерпінням чекають літа, коли можна активно відпочити. Працівники Політехніки, їхні діти, студенти й гості особливо полюбляють це робити в навчально-оздоровчому таборі «Політехнік-3», що в Коблевому на Миколаївщині.

І це зрозуміло: до моря, як мовиться, рукою подати, бо розташований у першій береговій смузі. Крім того, Політехніка постійно дбає про поліпшення умов проживання, збагачує асортимент харчування. Та сьогодні ми говоритимемо про ландшафтний дизайн території, зокрема, про зелені насадження. Наші співрозмовники – професійний ландшафтний дизайнер, працівник адміністративно-господарської частини університету Янош Шляхта, співавтор навчального посібника «Дерева, що поміж нас», автор посібників «Топіарне мистецтво і живоплоти» й «Цілющі деревні рослини», та директор табору – Марія Костюк.

– Яноше Михайловичу, нещодавно Ви побували в Коблевому. Які враження привезли?

– Територія зачаровує: місце розташування – бездоганне, а відпочинок дарує кожному неперевершене блаженство від дотику морських хвиль і п’янкого повітря, насиченого йодом і степовими лікарськими травами. Певного шарму додає те, що табір має ніби дві різні частини: верхню (господарську), що поряд траси міжобласного значення, та нижню (власне відпочинкову), розташовану близько моря. Нині тут Політехніка завершує значні берегоукріплювальні інженерні роботи. Зауважу: у нелегкі для держави і для себе часи.

Почну з фахових зауважень стосовно ландшафту. Мені здається, що кілька платанів, якими так пишається Одеса, могли б тут рости, а каскад чудових сходів до моря літньої пори гарно доповнили б декоративні виноград чи плющ. Нині зелена смуга вічнозеленої біоти – хвойної східної туї або широкогілочника, яку висадили в таборі ще на початку його освоєння, чудово виглядає згори. Зблизька – це три сотні дерев і штучно створених кущів, розумно розташованих по всій території. Дещо менше місця тут займає загальновідома північноамериканська біла акація, яку завезли до Європи ще в середині ХVI ст. Хотілося б, щоб вона тут була не одна. Гарно доповнював би довкілля інший її вид – акація клейка, суцвіття (китиці) якої дещо менші, ніж у білої, рожево-бузкового кольору. До речі, вона часто цвіте навіть восени. На мою думку, окремі неперспективні акації, а також їхню поросль треба було б викорчувати. Свого часу тут зрізали чимало туй. На щастя – на висоті 0,3–0,5 м від землі, то ж нині ці невеличкі стовбури створили гарні кущі. На жаль, кілька видів кленів, абрикосів, волоських горіхів мало тішать око: надмірна спека та відсутність достатнього зволоження у вегетаційний період даються взнаки. Добре прижилася і гарно доповнює ландшафт тополя пірамідальна. Та на особливу увагу заслуговують живоплоти.

– Маріє Володимирівно, а якою територію табору бачите Ви?

– Природу з її багатим розмаїттям дуже люблю, тому коли довелося очолити навчально-оздоровчий табір із його багатим озелененням, захотілося й собі щось гарного додати до цієї пишної картини, доповнити її чимось новим, цікавим, щоб навколо відпочивальників був кольоровий, барвистий, яскравий світ. Дуже в тому мені допомагає досвідчений садівник Олександр Столяров, який пильно стежить за нашим довкіллям: дбає про дерева й кущі, висаджує нові, експериментує з ними, доглядає квітники. І хоч він не має спеціальної освіти, та за роки роботи в таборі йому вдалося «порозумітися» з усіма зеленими насадженнями. Обов’язково в озелененні території враховуємо поради Яноша Михайловича. Я не схвалюю вирубування дерев на території табору, тому, якщо навіть для зручності відпочивальників укладаємо плитку, дерева, що трапляються на шляху, залишаємо. З одного боку – вони роблять тінь, з другого – клімат тут дуже суворий і не кожне дерево легко приживається на цій землі.

– Чи все задумане вдалося втілити?

– Ні, звичайно, адже табір активно розбудовуємо. Якщо дозволять фінанси, то незабаром матимемо ще один корпус і котедж. Нині по території їздить важка техніка, тож після здавання об’єктів доведеться дочекатися відновлення землі. Звичайно, фруктові дерева висаджувати, окрім тих, що вже є, не будемо, бо в нас відпочивають діти, а вони, як відомо, полюбляють достиглі плоди (від них особливо потерпають абрикоси). Думаємо й про нові насадження на зсувах, скажімо акацій, аби вони тримали своїм корінням круті береги. Газони регулярно підстригаємо, досіюємо декоративну траву, на кількох квітниках висадили понад 150 кущів розкішних різнокольорових троянд. Після завершення будівництва розробимо план і кошторис доброустрою верхньої зони котеджів. А щоб наша територія була й надалі зелена і квітуча, берегтимемо те, що росте на цій суворій землі, збільшимо кількість квітників. Зробимо все, щоб наші гості чудово відпочивали не лише біля моря, а й серед природного затишку і красивої оази.