Вступ 2018: рейтингові списки

Invisible sun – творчість, музика і дружба: створений львівськими політехніками гурт відзначає чотириріччя

6 червня 2018, 09:02
Наталія Павлишин, тижневик «Аудиторія»

Уявити собі студентське життя без музики – неможливо. Так як, зрештою, гуртожитки без гри на гітарі, співів на сходових клітках, у кімнатах, на коридорах. Та саме так і визрівають популярні гурти, з’являються нові імена, часто й світового рівня.

Студентський гурт Invisible sun з’явився чотири роки тому якраз із великої любові до музики та бажання щось творити. Вже декілька разів змінювалися учасники гурту, імена, кількість – від трьох до семи, але залишаються незмінними його головні засновники – двоє друзів-четвертокурсників ІТРЕ Сергій Мельников і Юрій Качурак. Вже понад рік до гурту приєдналася також третьокурсниця ІГСН Анна Чорна.

– Захоплення музикою почалося не з гуртожитку, а значно раніше. Та саме в гуртожитку є все, що сприяє розвиткові і бажанню творити: особлива студентська атмосфера, багато молоді, яка теж захоплюється музикою, і навіть певний репертуар, який подобається багатьом. Це спонукає збиратися разом і творити. Так з’явився і наш гурт. Ми не надто довго вагалися, а просто орендували репетиційку, бо зрозуміли, що музика може стати справою нашого життя, тож треба підходити до цього серйозно. На першій репетиції ми познайомилися з рештою складу нашої команди і все почалося. Одними з перших пісень, які виконали, були – «Файне місто Тернопіль» легендарних «Братів Гадюкіних» і «Меч Арея» гурту «Тінь сонця», – розповів Сергій Мельников.

Найбільших творчих обертів студенти-музиканти набирають перед фестивалями «Весна Політехніки», бо хочуть показати свій інститут із найкращого боку. Хоча наголошують, що цей проект надовго, а не лише під «Весни». Тож підбирають учасників гурту відповідально.

– Я лише минулого року доєдналася до їхнього гурту. Це було незадовго до виступу ІТРЕ на «Весні Політехніки» тоді й вперше вийшли на сцену разом. Це був новий етап у творчості колективу. Зараз часто співаємо на акустичних вечорах, також самі їх організовуємо, є ідеї проводити квартирники. Такі виступи дають змогу відчути публіку, навести своєрідний контакт зі слухачами, зрозуміти, яка пісня подобається, а над якою ще варто попрацювати. Також це і для нас можливість розвиватися. Адже на репетиціях нема переживання, а коли виступаєш перед публікою – це зовсім інше, – каже солістка Invisible sun Анна Чорна.

Дівчина жартує, що музикою займається від народження. Бо й батьки музиканти (якраз завдяки своїм захопленням і познайомилися). Дідусь Анни теж був знаним у Білій Церкві співаком. Тож навчання в музичній школі було одним із обов’язкових і бажаних.

– Я вчилася гри на фортепіано і вокалу. Також співала в хорі і двох ансамблях. Думала й вищу освіту здобувати з музичного фаху. Та батьки порадили здобути перспективнішу спеціальність. Та музику я теж не закинула. Другий рік співаю в Ансамблі естрадної пісні «Сузір’ї» Народного дому «Просвіта» ну і, в Invisible sun, – додала студентка.

Зі сімей, де музика займала важливе місце, вийшли також Сергій та Юрій.

– У мене батько військовий офіцер, мама медик, але обоє ціле життя пов’язані з музикою. Батько ще до війни в своїй військовій бригаді зібрав ансамбль. Коли я був малий, тато хотів навчити мене гри на гітарі. Мене тоді це не цікавило. Зате я десять років протанцював в ансамблі бального танцю, співав у хорі. Вже закінчуючи школу, в мене раптом виникло бажання навчитися грати на гітарі. Та вже тоді почалася війна, тато був на сході, тож я вишукував якісь уроки, позичив стару бас-гітару і самотужки освоїв інструмент. Ще більше захопився вже під час навчання тут, в університеті. Не припиняю вчитися й досі. Мені це дуже подобається, – розказав історію свого приходу до музики Сергій.

У Юрія батько один із кращих весільних музикантів Хмельниччини. У 1980-х роках гастролював з ВІА від Тернопільської філармонії. Юра змалку співав у хорі, вчився грати на акордеоні.

Зараз Invisible sun здебільшого переспівує вже відомі пісні. Хоча мають декілька й авторських, які потребують доопрацювання. Та саме власні композиції відкриють їм дорогу на сцени різних молодіжних фестивалів, про що мріють усі учасники гурту (зараз їх п’ятеро).

Підбираючи пісню для виконання, найперше дбають, щоб усім учасникам гурту вона подобалася. Бо, переконані, що по-іншому не зможемо досягти високого рівня. Та навіть до каверів підходять творчо. Особливого шарму виконанню додає Анна своїм голосом.

Головна «фішка» гурту Invisible sun – їхня дружба.

– Нам нескладно домовлятися, бо добре знаємо один одного, вміємо знаходити підхід, навіть критикуючи. Маємо також спільний принцип: все, сказане на репетиції, там і залишається. Тобто навіть, якщо посварилися через гру, то виходимо і нормально спілкуємося. Ми так добре здружилися, що хто б кому що не говорив, ніколи ніхто не ображається, – додав на завершення розмови Сергій.