Магістр ІАПО Львівської політехніки Дмитро Донченко: «Нема нічого гіршого, аніж втрачені можливості»

2 жовтня 2018, 08:54
Наталія Павлишин, тижневик «Аудиторія»

Не проґавити жодної можливості, постійно випробовувати себе в чомусь новому, знаходити однодумців і спільно творити зміни – цим усім і навіть більше керується випускник Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Львівської політехніки, а нині – магістр Інституту адміністрування та післядипломної освіти, президент громадської організації «Територія ініціативної молоді» Дмитро Донченко.

– Вступивши до Політехніки, я намагався задіяти всі свої вміння, бо знав, що лише відвідувати пари – замало. Я кілька років виступав за університетську збірну з плавання. Але прагнув більшого, щоб не марнувати час. Тож долучився до діяльності профбюро ІТРЕ, бо хотів приносити користь своєму інститутові, – розповів Дмитро.

Згодом хлопець уже очолив міжнародний відділ Колегії студентів університету. Тоді, як зрештою й тепер, його ніщо не спиняло. Брак досвіду не завадив творити успішні проекти й здобувати ґранти на їх втілення. Окрім цього займався режисурою виступів команди свого інституту на фестивалях «Весна Політехніки» й «Осінь Політехніки».

– Коли бачу, що моя робота подобається молоді, то отримую неймовірний заряд і натхнення працювати ще більше. Давно зрозумів, що треба ламати стереотипи й рухатися вперед. Маю дуже багато різних уподобань і захоплень: громадська діяльність, самоосвіта, стежу за інноваціями, робототехнікою. Коли мені кажуть, що я повинен бути цілеспрямованим і обрати одну нішу – я не погоджуюся з цим, бо переконаний, що нема нічого гіршого, аніж втрачені можливості. Коли я можу робити щось нове й корисне для суспільства чи розвитку молоді, то обов’язково за це беруся. Життя дає багато шансів і ними потрібно скористатися, бо потім шкодуватимемо, що цього не здійснили. Що ще добре осягнув – усі проблеми потрібно сприймати з посмішкою. І пам’ятати головне: один у полі не воїн, тому важливо мати команду, яка готова підтримати й допомогти, – наголосив мій співрозмовник.

Дмитро має кілька власних правил, які йому допомагають не розгубитися в усьому, що робить. Найперше й найважливіше – самоконтроль. Щоб не було завалів, завантаження, то намагається працювати періодично. Хоча, переконаний, не потрібно забувати й про свій настрій, який сприяє ефективнішому й швидшому результатові. Каже, що ніколи не шкодує коштів і часу на різні тренінґи. А якщо нема тренінґу на певну тематику, то «Територія ініціативної молоді» організовує такі заходи й запрошує різних тренерів, менторів, які вчили б саме того, чого прагнуть.

– Серйозно про створення громадської організації я задумався, коли закінчував навчання. Розумів, що не зможу брати активну участь у роботі профбюро, тож вирішив шукати щось нове. Бо бачив, як багато є молоді, в якої горять очі і яка прагне діяти. Та й зі свого досвіду знаю, що часто для дії багатьом потрібен стимул. Нині бачу безліч можливостей для розвитку молоді, міста й суспільства загалом. Тому формуємо сильну команду й працюємо, – каже Дмитро.

Важливу роль у житті активіста відіграє й Tech StartUp School. Прийшовши туди, він зрозумів, що всі ідеї, які має, можна монетизувати, створюючи стартапи, приймаючи неординарні рішення.

– Там, де є інновації чи неординарні й цікаві проекти – я там маю бути. Tech StartUp School для мене – це розвиток і навчання. Відколи я там працюю, то постійно пізнаю щось нове. Це, зрештою, допомогло усвідомити, що мені не вистачає знань із адміністративного менеджменту. А в моїй діяльності – це необхідно. Тому зараз здобуватиму ще освіту в цій галузі, щоб якісно розвивати громадську організацію. Нині їй лише рік, та ми бачимо перспективи для розвитку й хочемо, щоб «Територія ініціативної молоді» розросталася й мала філії по всій Україні.