Вступ 2019: рейтингові списки
 

Доцент кафедри фінансів ІНЕМ Павло Гориславець: щоб бути фінансово стабільними, не тримаймося однієї роботи

5 серпня 2019, 15:44
Ірина Мартин, тижневик «Аудиторія»

А ще – дбаймо про власне професійне вдосконалення, розвиток, самоосвіту, набуваймо нових професій. Усе це принесе нам фінансовий успіх і допоможе правильно розподіляти свої доходи, витрачати їх не лише на щоденне споживання, а й заощаджувати й вкладати у те, що приноситиме додаткові доходи. Сьогодні про це розповість доцент кафедри фінансів Інституту економіки і менеджменту Павло Гориславець.

Закладаймо основи з дитинства

Фінансова грамотність – це знання, вміння, різні зовнішні чинники, підлаштовані до наших можливостей. Про це тепер уже говорять у старших класах школи, у межах вибіркових курсів з економіки. Саме в 10–11 класі треба починати формувати фінансову свідомість, адже у тому віці діти вже ухвалюють певні рішення, пов’язані з коштами, їхнім управлінням, здійснюють найбанальніші операції з розрахунками.

Однак про фінансову грамотність батьки повинні говорити з дитиною ще років із 10-ти – тоді, коли вона вже не просто просить їй щось купити, а запитує, чи мама-тато мають для цього достатньо грошей. Дитина запитує: «Чи вистачить на це?», тобто вже вміє збалансувати потребу і можливість. Ті задатки треба підтримувати, розвивати на практиці.

В університетах на 1–2 курсах на всіх спеціальностях доречно викладати дисципліну, яка навчить фінансової компетентності, економічних підходів до життя.

Але що робити, якщо доросла людина свого часу не навчилася та досі не вміє розпоряджатися власними доходами? Є два варіанти:

а) вчитися на своїх помилках (наприклад, кілька років тому багато людей обпеклися на валютних кредитах, не маючи доходів у валюті – їм здалося, що курс повернення нижчий, але не врахували ризиків девальвації національної валюти);

б) надолужувати знання через самоосвіту чи різні програми. Аби набути цих компетенцій, не потрібно мати високі знання.

Коли завжди мало

Фінансова грамотність полягає у формуванні такого типу мислення, який допоможе позбутися того, що «мені завжди мало». Людині завжди мало грошей, скільки вона би не мала. Якщо вона мислить категоріями «мені мало, тому нічого не робитиму, а витрачатиму на те, на що витрачала досі», то втрачає шлях до примноження власних доходів і їхнього правильного використання.

Фінансова грамотність полягає у тому, щоб знати основні механізми і можливості руху коштів. Ми можемо ними скористатися і не скористатися, можемо ухвалювати чи відкидати рішення, пов’язані з отриманням кредитів, інвестуванням. Усе залежить від наших можливостей. Але кожна людина повинна мислити інвестиційно, тобто думати на перспективу, на ближчий (рік-два) чи дальший (у межах 20-ти років) горизонт.

Тоді ти знаєш, що дохід треба розподілити: здійснити поточні видатки, але й пам’ятати про довготермінові – щоб у майбутньому отримати якусь вигоду. Наприклад, укласти накопичувальний договір про страхування життя, придбати медичну страхівку, покласти гроші на депозит з перспективою на придбання чогось цінного, на подорож, відпочинок.

Так мало би бути. Однак у наших людей, у силу їхніх обмежених доходів, навіть купівля звичайного взуття – це вже цілий інвестиційний проект, що вимагає підходів і фінансової грамотності. І правильне планування сімейного бюджету дозволить обов’язково знайти кошти на найнеобхідніші товари.

Аби грошей вистачало, треба переходити від витрачання на необхідні споживчі потреби до примножування своїх фінансів.

Як розподіляти?

На це немає єдиної поради. Кожен має свої прибутки і свої потреби. В усіх нас різний розмір зарплат. Однак спершу треба задовольнити свої первинні потреби, спланувати видатки на харчування, сплатити комунальні послуги. У здійсненні платежів треба бути дисциплінованим і робити все вчасно. Свою зарплату треба розподілити на два тижні чи місяць (залежно від того, як часто її отримуємо) та, можливо, зробити певний запас.

Чи відкладати щомісяця якусь суму на ті платежі, які здійснюємо раз на півроку чи щороку (наприклад, страхування)? Усе залежить від наших доходів. Якщо можемо зі зарплати легко виділити на це кошти, то завчасу відкладати нема потреби. Планувати і розподіляти треба так, щоб із цього був ефект. Тобто видатки у межах понад 20% середньомісячної зарплати потрібно планувати, менші – не конче.

Коли йдеться про відкладання грошей задля інвестування на перспективу, то наші можливості теж залежать від доходів і видатків. Тепер усі фінансові консультанти заохочують конче щось відкладати, яка це сума не була б, а моя думка така: якщо видатки становлять до 50% доходів, то це дуже доречно, якщо 80% і більше – ні.

Відкладені кошти тримати просто так можна лише на короткий термін (у межах місяця), але на тривалий – акумулювати і примножувати (класти на депозити, купувати цінні папери, вкладати у те, що приноситиме прибуток), тобто спрямовувати на накопичення.

Як домогтися прибутків?

Перша порада – вчитися на перспективу, вдосконалюватися професійно, не боятися освоювати суміжні професії, додаткові курси. Плануючи видатки, не обмежувати себе теперішніми доходами, а думати про потреби через декілька років. Не триматися однієї роботи, а шукати додаткові можливості. Загалом не треба боятися змінювати роботу. Коли нам не подобається рівень доходів, коли нема професійного зростання, то раз на 6–7 років роботу необхідно змінювати. Так зможемо відчути свій потенціал, свої сильні сторони.

Джерела наших доходів повинні бути диверсифіковані, тому що залежність від одного місця праці може погано закінчитися: тебе звільняють з роботи, ти більше нічого не вмієш, тебе ніде не знають. Почуваєшся знедоленим – не тому, що звільнили (це нормальний процес), а тому, що ти не подбав про те, аби збільшити свою цінність, не вклав ресурси у різні курси, навчальні програми, тобто не подумав про те, що може бути завтра.