Підготовка до вступу та ЗНО

Гуртки Малої технічної академії

 

Доцент кафедри теоретичної та практичної психології Ірина Сняданко про стосунки та очікування від них

15 серпня 2019, 08:29
Ірина Мартин, тижневик «Аудиторія»

Про стосунки двох та очікування від них говоримо з доценткою кафедри теоретичної та практичної психології Львівської політехніки, психологинею-практиком Іриною Сняданко.

Знайомство через сайти – небезпечне

Хтось здивується: чому? Адже живемо у час інтернет-технологій, тому спілкування через соцмережі – звичне явище. Однак це створює багато ризиків. На сайтах знайомств збирається публіка одного спрямування. Все відбувається за звичним сценарієм: дівчина знайомиться з потенційним кавалером, іде на перше побачення і чує: наступного разу у нас має бути секс, я мушу подивитися, чи ти мені підходиш. Якщо дівчина погоджується на це, то повинна знати, що наступної зустрічі вже може не бути, хлопець після цього може зникнути.

Друга небезпека – ми нічого не знаємо про цю людину. Він може бути одружений. А може мати і з десяток таких дівчат. Може відразу пропонувати інтим. І якщо вона не погоджується, то дорікнути у старомодності.

Є випадки, коли двоє починають зустрічатися, а профіль того хлопця і далі на сайті, лише аватарка інша. Коли дівчина цікавиться, що відбувається, він дивується: «А чому ти вирішила, що я мав на тобі зупинитися? Я собі шукаю».

Найкраще знайомитися – через знайомих, скажімо, у колі друзів, коли є спільні знайомі або коли хтось із друзів знає того хлопця чи дівчину та вирішує вас познайомити. Європейці знайомляться саме так. Це дає змогу бачити потенційного партнера у товаристві, знати, як він поводиться, як до нього ставляться люди. Таким чином знаємо, чим дихає ця людина, хто його друзі. А найважливіше – ми знаємо, що перед нами – реальна особа, а не хтозна-який персонаж із загадковим ніком і незрозумілою аватаркою.

Перші кроки зустрічань: про що треба пам’ятати

Насамперед – не форсувати події та з першого-другого побачення не мати очікувань, що це – мій хлопець чи моя дівчина. Найкраще – дружити якийсь час, пізнавати один одного, бачити поруч реальну людину, а не ідеалізований об’єкт. Цьому і сприятиме тривале пізнавання, адже що менше знаємо людину, то більше на неї переносимо ідеальних очікувань, що більше людина мовчить, то більше можемо нафантазувати, яка вона мудра. А досить йому декілька слів сказати – прозріваємо. Ви маєте знати цінності, вподобання партнера чи партнерки.

Також треба знати про очікування один одного від цих стосунків. Буває, що декілька місяців зустрічаються, кудись разом ходять, а вона боїться поцікавитися, що між ними відбувається. І може думати собі, що це її хлопець, а він вважатиме: ти мені просто подруга, я люблю з дівчатами ходити у кіно. Тому ні хлопці, ні дівчата не повинні боятися прояснення у стосунках – запитувати і чути, що каже партнер. Якщо він каже: ти мені просто подруга, між нами нічого немає – то треба розуміти, що так є. Бо інколи один скаже так, а другий думає: я буду домагатися, здобуватиму її (його), завойовуватиму. Є такий вислів: любов – це есемес без відповіді. Тобто вам послали есемеску, ви не відповідаєте, а її автор думає: це любов, я його люблю, хочу, бажаю.

Ще одна ситуація: починають двоє зустрічатися і думають: ну це таке, це несерйозно. Ось колись, потім буде ідеальний принц на білому коні чи найгарніша красуня світу. І тим люди знецінюють той момент, який мають тут і зараз – реальну людину, групи, де найбільше шансів познайомитися, зав’язати стосунки. І цей теперішній вибір може бути на все життя. Часто до стосунків ставляться мовби до чогось другорядного, не вартого уваги, не цінують ні часу, ні партнера, який поруч.

Така модель стосунків і ставлення до вибору – причина звернутися до психолога, щоб той допоміг з’ясувати: чому люди зустрічаються, подорожують, навіть часто живуть разом, а не вважають це за стосунки.

Небезпеки для стосунків

Перша – Фейсбук та особливо Інстаграм. Вони знецінюють партнера, породжуючи у нашій уяві розщеплення: у соцмережах – ідеальний світ, де всі – заможні, на крутих автах, у нічому собі не відмовляють, вони класні, усміхнені, накачані, з ідеальною зовнішністю, без жодних проблем…

Унаслідок такого споглядання і намагання дотягтися до ідеальності (як на фото чи відео) дівчата вкачують собі у губи силікон, збільшують груди, хлопці вживають протеїни чи інші засоби для зміцнення тіла.

Таке розуміння дуже перешкоджає стосункам, тому що там, у соцмережах, ти бачиш таке усе яскраве, привабливе, а поруч – хлопець чи дівчина з неідеальною шкірою, зі звичайними губами, не качок і не багатій на крутому авто. Ми перестаємо цінувати реальну людину – без фотошопу, з усіма вадами зовнішності, некруту, з різними життєвими клопотами, які вона постійно намагається розв’язати. Тож соціальні мережі сприяють відхиленню від норми!

Друга – страх. Є багато страхів, що перешкоджають зближенню. Вони пов’язані з базовими стосунками з батьками, які ми пережили у ранньому віці. Якщо дитина підходила зі своїми емоціями, бажаннями до батьків, а її відкидали, знецінювали, обзивали, принижували, то дорослою вона боятиметься підходити до особи, яка подобається. Їй легше спілкуватися з тим, до кого байдуже. Щоб не виникало проблем, вона часто йде шляхом найменшого опору – починає зустрічатися з тим, хто їй не подобається. Так відчуватиме менше страху: все легко і класно… Або ж є так, що люди почали зустрічатися, спілкування поглиблюється, а хтось лякається перспективи поглиблення стосунків і відступає.

У стосунках треба подолати страх, вичекати, більше вивчити людину – багато спілкуватися, а не дофантазовувати, що думає інший (бо нам так хочеться), не боятися про все говорити і розпитувати.

Є дівчата чи хлопці, які кажуть: боюся про щось запитати, сказати про свої бажання, щоб мене не кинули. Така людина намагається пристосуватися, відмовляється від себе, від своїх бажань, починає жити бажаннями партнера. Причина може бути в тому, що у дитинстві батьки її не сприймали цілісно, а схвалювали тільки ту поведінку, що їм подобалася: за це тебе люблю, за це – ні. Тому у стосунках із партнером поводиться так само: буду поводитися чемно – він (вона) мене любитиме. Насправді це токсичні стосунки.

Навчитися чекати і бути собою

Скільки часу пізнавати один одного? Це дуже індивідуальне питання. Але треба поважати ритм партнера. Якщо один каже: мені зашвидко, я ще не готовий, то другий може ображатися, підозрювати у нелюбові. Це лише говорить, що ми не поважаємо рамок партнера, його ритму, його способу розгортання ситуації. Треба навчитися чекати. Коли хтось ще не готовий (це може тривати від тижня і до півроку-року) – це не означає, що не любить. У стосунках головне – довіра. Але комусь треба більше часу, аби почати довіряти. А зруйнувати все дуже легко, на це достатньо миті, натомість щоб побудувати стосунки, потрібен час і нелегка праця.

Що більше психологічних проблем, то більш ідеальний образ себе намагається створити партнер, не показує своєї справжності. А за півроку вже нема ресурсу тримати цю марку. Що здоровіша людина, то більш справжня від початку. У здорових стосунках партнер розкривається щораз більше, а не навпаки – спершу готовність на все, а потім – спустошення, адже минає перший етап – пристрасть, закоханість, бажання володіти, а далі люди не можуть перейти до наступного, бо втратили ресурс.

Стосунки також можуть зазнати краху завдяки ранньому сексу на початку: він прив’язує, людина не відчуває нічого особливого – очікує зриву емоцій, феєрверку, а його нема. А феєрверк буде, коли є відстань, чекання, розуміння, що все найкраще – попереду. Звісно, хто не долюблений у дитинстві, може погоджуватися на компроміс – починати швидке статеве життя лише заради бажання партнера, а не через своє переконання. Це насправді нікому не потрібне жертвоприношення. Треба визначати пріоритети і дотримуватися їх.

Партнера потрібно потрохи впускати у своє життя. Треба заскучити, зголодніти, засумувати один за одним, не бачитися ледь не щодня, не бути постійно на телефонному зв’язку, не зосереджуватися один на одному, бо у таких стосунках можна швидко почати задихатися. Людям достатньо спочатку розмовляти телефоном раз на два-три дні, з часом – щовечора на якихось 20–30 хвилин, а попри те – жити звичним досі життям, не порушувати особистий простір постійним мобільним зв’язком. Тоді обоє цінують свої стосунки. Однак коли є все і відразу, то швидко виникає відчуття байдужості, того, що любов минула, а насправді її вогник ледь розпалився і згас. Думка, що з наступним партнером буде по-іншому – ілюзія: буде так само. Натомість треба розпалювати стосунки та, відповідно, почуття.