Підготовка до вступу та ЗНО

Гуртки Малої технічної академії

 

Електроніки втілюють новий проект: науковці ІТРЕ одержали фінансування від програми «Горизонт-2020»

29 січня 2019, 09:17
Ірина Мартин, тижневик «Аудиторія»

Нещодавно наукова група лабораторії органічної електроніки, що в ІТРЕ Львівської політехніки, отримала фінансування програми «Горизонт-2020». Про це розповідає її очільник, професор кафедри електронних приладів Павло Стахіра.

Дослідження ОLED-спектрів

Це вже другий грант за останні два роки, який отримав наш університет від найбільшої програми Євросоюзу на фінансування досліджень та інноваційних розробок. Перший втілює наукова група Анатолія Андрущака. Про це писала «Аудиторія» у ч. 4 за 2018 рік.

– Наш інноваційний проект, у якому беруть участь 11 партнерів, – «Емітери, що не містять важких металів для новітніх джерел світла». Йдеться про ОLED-технології. Відомо, що зображення формують три базові кольори – синій, зелений та червоний. Кольорову гаму отримуємо їхньою варіацією. У технології OLED найслабшою ланкою є функціонування синіх пікселів. Саме над створенням високоякісного синього випромінювача працюємо, – пояснює Павло Йосипович.

Співрозмовник зауважує, що сучасним високоефективним OLED синього свічення характерний найменший час безперервного свічення – всього 500 годин, тимчасом як зелений і червоний – удвічі більший, що своєю чергою знижує конкурентоспроможність OLED на комерційному ринку.

Завдання проекту – синтезувати та впровадити у виробництво матеріали, які не містили б іонів рідкоземельних металів, покращили б чинні світові аналоги. Тому наші науковці моделюють, синтезують такі молекули, досліджують характеристики матеріалів, тестують і на їхній основі створюють прилади.

Які ж можливості надає участь у «Горизонті-2020» для наукової групи Стахіри? Насамперед стажування на підприємствах партнерів Німеччини, Франції, Литви. Також Львівська політехніка отримає кошти, за які можна організовувати конференції, семінари, запрошувати лекторів, купувати різні матеріали. «Однак, на жаль, не можна придбати обладнання», – зауважує співрозмовник.

Плюси і мінуси роботи за кордоном

Професор наголошує, що участь у проекті стримає науковців від відтоку за кордон, адже на час праці на світових підприємствах вони отримуватимуть європейську платню. Співрозмовник переймається тим, що його перспективні колеги виїжджають працювати за кордон. Тому тішиться, коли з’являється бодай щонайменша нагода їх стримати в Україні, а це зазвичай здобуття грантів на наукові дослідження, стажування. Себе за кордоном не уявляє. Замість нарікань створює проекти. Та й з об’єктивного погляду, вважає, за кордоном не так усе гладко, бо коли науковець побачить реальний стан, ейфорія дуже швидко минає. Наука потребує колосальних вкладень. Сучасне лабораторне обладнання коштує чимало. Тому наші науковці шукають альтернативу, щоб здешевити свої дослідження: модернізують старі установки, шукають альтернативні рішення щодо дослідно-вимірювального комплексу тощо. А перевагою є більша свобода наукової діяльності, порівняно зі закордонними колегами.

Без науки себе не уявляє

Наукова група професора Стахіри не вперше бере участь у міжнародних конкурсах на дослідження. Уже вдалося успішно здійснити декілька проектів із Литвою, Німеччиною, Росією (останній, звісно, до війни). Павло Йосипович наукою зацікавився ще під час навчання на фізичному факультеті Франкового університету, коли здобував спеціальність «радіофізика й електроніка». Починав науково-дослідну роботу на одному з чернівецьких підприємств (розробляв інтегральні схеми), а від 1990 року – у Львівській політехніці. Спершу досліджував царину напівпровідникової твердотільної електроніки, а згодом зацікавився її альтернативою – органічною електронікою, яку застосовують у дисплейних технологіях (екрани смартфонів, телевізорів), машинобудуванні (новітні технології освітлення) тощо. Підготував докторське дослідження про сенсори на основі органічних напівпровідників і перетворювачі сонячної енергії в електричну.

– Чим такі прилади конкурентоздатні? Вони споживають набагато менше потужності, мають велику градацію кольорів. Їхня ефективність досить висока, а виробництво значно простіше, – каже професор.

Павло Стахіра хоча й працює зі студентами, більше відданий науковій роботі. Зізнається, що без цієї діяльності себе не уявляє. За його спостереженнями, важко поєднувати науку і викладання, однак у цьому є суттєвий позитивний момент: нагода звернути увагу на обдарованих студентів і заохотити їх до науки.