Вступ 2019: рейтингові списки
 

Завдяки співпраці Львівської політехніки та Академії мистецтв відновлять картину із зображенням втраченої церкви

7 лютого 2019, 09:05
Ірина Мартин, тижневик «Аудиторія»

Йдеться про зображення храму в с. Підгірці, на яке 15 років тому звернула увагу доцентка кафедри дизайну та основ архітектури Львівської політехніки Ореста Ремешило-Рибчинська. Відтак студенти ЛНАМ під куруванням доцентки кафедри реставрації цієї академії Лариси Разінкової-Возницької розпочали його відновлювати.

На доволі великому полотнищі зображено дерев’яну церкву св. Михайла, пам’ятку архітектури середини XVIII століття, яка згоріла 2006 року, а над нею – євхаристійну чашу.

Церква св. Михайла (верхня) була на горбочку. Група архітекторів, до якої входить пані Ремешило-Рибчинська, вже третій рік співпрацює з громадою села над відновленням цієї церкви та її дзвіниці та 20 років очолює експедиції з виконання архітектурних обмірів та інвентаризації архітектурних пам’яток у Підгірцях. Церква, у якій зберігалася картина, розміщена на долині. Це полотнище висіло справа від вівтаря, ближче до вікна. Воно нібито «дивилося» на місце, де на горбі повинна би стояти Михайлівська церква. Завдяки згоді громадського об’єднання «Шолом Підгірці», яке очолює Ігор Кавич, картина потрапила на кафедру реставрації творів мистецтва ЛНАМ, де спеціалізуються на відновленні мистецьких полотен.

Відомо, що її 1935 року написали два автори – Василь Пришляк та отець Ярема Дуда, який свого часу був парохом церкви у Підгірцях.

– Те, що над картиною працюватимуть у ЛНАМ, – наслідок задокументованої співпраці Львівської політехніки та Академії мистецтв, де готують реставраторів. Вона розпочалася з мого стажування на цій кафедрі. Її завідувач Тарас Янко знайшов можливості провести ці реставраційні роботи, до яких залучили студентів. Особисто для мене як для фахівця важливе саме зображення втраченої церкви, – пояснює Ореста Ігорівна.

Лариса Разінкова-Возницька запевняє, що весь процес реставрації задокументують та зафіксують світлинами.

– Це моя тема, оскільки спеціалізуюся на олійному і темперному малярстві на полотнах, – каже Лариса Борисівна. – Про цю картину я дізналася нещодавно. Хоча бувала багато разів у Підгірцях, однак, попри бажання, мала обмаль часу, аби зайти до цієї церкви, адже працювала в костелі і в самому замку, до того ж, впродовж одного дня доводилося ще об’їхати Олеський і Золочівський замки.

– Які перші кроки реставраційної роботи вже вдалося здійснити?

– Ми провели хіміко-фізичні дослідження картини. З’ясували, якою фарбою вона намальована, вивчили склад грунту. Але є дві проблеми. Перша – позаяк автори не професіонали, то вони не дотримувалися правильної технології виконання малярської роботи. І друга – картина перебувала в несприятливих температурно-вологісних умовах. Про це свідчить утворення кракелюру (тріщин) з піднятими, гострими і деформованими краями, прогненими досередини, загрозою осипу.

– Передбачаєте, що робота буде непроста?

– Доведеться робити дуже складне укріплення фарбового шару з ґрунтом, відновити зв’язок між фарбою і ґрунтом. Це все дуже крихке, осипається, і його треба буде зафіксувати. Також маємо прориви і втрати полотна внизу, де воно зітліло. За методикою стику треба буде його доповнювати. Підводитимемо реставраційні крайки, ґрунт, а саму картину натягнемо на новий підрамник, який вже маємо. Є записи, що її не один раз поновлювали. І ці поновлення необхідно зняти до авторського малярства.

Ореста Ремешило-Рибчинська акцентує: цілком можливо, що після завершення роботи доведеться замовити кілька копій картини, аби віддати їх до музею, який створить підгорецька громада, а також до відновленої церкви св. Михайла.

– Зрештою, питання ще потребуватиме обговорення. Можливо, проведемо на цю тему круглий стіл у Львівській політехніці, у якому візьмуть участь фахівці, науковці, студенти, – резюмує Ореста Ігорівна.