Дисклеймер: цей матеріал для вступників, які хочуть більше дізнатися про спеціальності «Містобудування» та «Ландшафтна архітектура» у Львівській політехніці.
В інституті архітектури і дизайну є 4 профільних катедри, які займаються однією спеціальністю. Тобто на рівні бакалаврату готують студентів за напрямом «Архітектура». А вже магістри обирають для себе інші спеціальності на катедрах, у нас це – «Містобудування» та «Ландшафтна архітектура», – розповідає Галина Петришин – кандидат архітектури, професор, завідувачка катедри містобудування.
– Вступ до Інституту архітектури передбачає творчий конкурс. Як до нього готуватися, що необхідно знати абітурієнтам?
– Якщо вступник не вивчав креслення чи рисунку, то в нього не розроблені ці навички. Вони можуть бути приспані й ми про це не дізнаємося, їх треба вміти виразити. Є різноманітні курси, які допоможуть вивчити необхідне. Завжди на конкурсі є архітектурна деталь, композиція та креслення певних елементів. До останнього можна підготуватись і самостійно, придбавши в книгарні посібник із креслення. А з рисунком – складніше.
Під час навчання студенти можуть коригувати предмети, що вивчають. На рівні бакалаврату – це близько 20 відсотків. На рівні магістратури перший семестр – обов’язковий, у другому – предмети за вибором.
– Які посади може обіймати випускник катедри містобудування?
– Будь-які. Президента-архітектора ще не було, але міністрами архітектори вже були – жартує завідувачка катедри містобудування.
– Мабуть, такі перспективи сподобаються багатьом. Та все ж, ким та де, за фахом, може працювати ваш студент?
– В умовах карантину наші студенти скористалися дистанційним форматом навчання й масово почали працевлаштовуватися в архітектурні фірми. Раніше роботу за фахом починали на четвертому курсі, чи після отримання диплома, а тепер – на третьому курсі. Звісно, студенти виконують просту роботу, проєктують сходи чи лавку, якісь елементи з благоустрою. Та студент і не може керувати проєктом.
– Який шлях має пройти майбутній архітектор, аби стати фахівцем, що веде об’єкт повністю?
– Спершу здобути освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра, далі – магістра та ще рік-два, аби здобути сертифікат від спілки архітекторів. Лише сертифікований спеціаліст може брати на свою відповідальність проєктування об’єктів.
У нашій професії потрібно почати з малого, пройти всі етапи, багато вивчити й тоді працювати зі складним. Адже архітектура це не лише красива будівля, а й правильна конструкція.
– Чи практикуються студенти під час навчання?
– Є навчальна практика, місце проходження студенти можуть обирають самі. На заняттях від першого курсу «вони виходять в натуру». До прикладу, є благоустрій навколо другого та четвертого корпусів, він зіпсований і вимагає ідей для покращення. Тому студенти створюють власні ескізи, що і як вони б змінили.
Уже коли вони трохи попрактикуються й оволодіють основами, ми радимо брати участь у конкурсах. Це не лише допомагає здобути професійні навички, а й можливість познайомитися з майбутнім роботодавцем.
Андрій Ігнатюк – засновник та головний архітектор архітектурно-проєктної компанії «5F studio», у Львівській політехніці здобув дві вищі освіти: «Містобудування» та «Ландшафтна архітектура».
– Розкажіть трохи про роботу вашої компанії «5F studio» та які проєкти реалізовуєте зараз?
– Наша компанія називається «5F studio» тому, що є така річ «п’ятий фасад» – генплан, вид зверху. Це і є містобудування. Ми підходимо до об’єкта глобально, дивимося на нього з усіх боків. Та займаємось архітектурою комплексно, тобто всіма етапами проєкту, від А до Я, а не чимось одним. У цьому й головна відмінність від інших компаній на ринку. Зараз працюємо над академією футболу у Винниках – це об’єкт міжнародного класу. Серед дрібних проєктів: житлові комплекси, котеджні містечка. До прикладу ЖК «Бельгійське містечко» – наша робота.
– Що варто знати вступникам, аби потім не розчаровуватися?
– Якщо тобі легко, то ти нічого не здобуваєш. А коли докладеш сил, береш на себе відповідальність, то отримаєш бажаний результат. Найголовніше – любити те, що робиш і розуміти, що наша спеціальність багатогранна.
– Коли ви вперше попрактикувалися та з чого, порадили б, розпочинати новоспеченим архітекторам?
Я зі сім’ї архітекторів – жартує Андрій. Уже у 8–9 класі проєктував кролятник. Починав із найпростішого, робив проєкти п’єдесталів для скульптур Штаєра, працював із компаніями, що займалися оцінкою землі, у галузі маркетингу. Донедавна я викладав на катедрі містобудування. Лише цьогоріч у мене є одна основна робота – це моя компанія, до того працював у середньому на чотирьох роботах. Тому студентам порадив би просто зібратись і почати. Це класний час для пошуку та реалізування. Головне використати момент. Не думайте, що все почнеться після навчання, тоді може бути пізно. В університеті ти вільний, можеш бути трохи зухвалий, шукати й помилятися, тобі завжди є куди повернутись і порадитися.
Марія Маркіна – магістр «Містобудування», сертифікований архітектор, головний архітектор проєктів, працює з архітектурними компаніями та самостійно, як приватний підприємець.
– Розкажіть про особливості навчання на катедрі містобудування
– Узагалі архітектурна школа Львівської політехніки є відома в колі нашої спеціальності в усій Україні. Зараз я живу та працюю в Києві, частенько з колегами обговорювали питання освіти і те, що я навчалась у Львівській політехніці для них є показником якості.
Коли я була студенткою, то мала нагоду навчатися за обміном у Польщі, брала участь у різних заходах, що організовувало студентське товариство, конкурсах і т.д. Після здобуття ступеня магістра я писала резюме й зрозуміла, що маю хороший досвід завдяки такій активності під час навчання.
– Чи важко студенту зреалізувати себе у професії?
– Зовсім ні, головне впевнено йти до своєї цілі. Студентів архітекторів беруть на роботу, бо в них є запал, свіжий погляд і багато ідей. Я спершу працювала в державному проєктному інституті, на посаді архітектора третьої категорії. Далі крок за кроком набула досвіду, і зросла кар’єрно до провідного архітектора, сертифікувалася й власне стала головним архітектором. Кожен фахівець нашої галузі проходить такий шлях, у цьому немає нічого надзвичайного.
