Для доцентки кафедри політології та міжнародних відносин ІГСН Ольги Івасечко цей рік плідний та насичений багатьма яскравими подіями. Нещодавня перемога на Міжнародному конкурсі Центру східноєвропейських студій Варшавського університету – ще одне важливе професійне досягнення в житті викладачки. Докладніше про улюблену роботу та всі секрети успіху Ольги Івасечко читайте в нашому інтерв’ю.
– Чому Ви вирішили пов’язати своє життя з викладанням у Львівській політехніці?
– У 2006 році я закінчила магістратуру Львівського національного університету імені Івана Франка, факультет «Міжнародні відносини», спеціальність «Країнознавство». Звичайно, як і більшість випускників, була розгублена, що робити далі? Ринок праці пропонував різні вакансії, та зосередилась я на роботі у Львівській обласній державній адміністрації на посаді секретаря-референта. Пропрацювала в ЛОДА недовго, оскільки доля звела на той час із завідувачем кафедри політології Національного університету «Львівська політехніка», доктором історичних наук, професором Гетьманчуком Миколою Петровичем, який зацікавив навчанням в аспірантурі на кафедрі політології та запропонував вступати. Я погодилася. Так у 2008 році я стала аспіранткою кафедри політології Національного університету «Львівська політехніка».
– Чому Ви обрали саме таку професію?
– Треба сказати, що вибір професії – це не одномоментна дія, а процес, що часто триває багато років. Моєю мрією після закінчення школи було вступити на факультет «Міжнародних відносин» в Національний університет імені Івана Франка, який мав дуже хорошу репутацію,тобто був мегапрестижний. Переконана: якщо мати мрію, наполегливо працювати – вона обов’язково реалізується. Так я стала студенткою факультету «Міжнародних відносин», отримала диплом магістра з відзнакою та кваліфікацією «Політолог-міжнародник. Перекладач». Згодом навчалася в аспірантурі на кафедрі політології Національного університету «Львівська політехніка», а в 2012 році захистила кандидатську дисертацію. Моїм науковим керівником була тоді завідувач кафедри, а тепер директор Інституту гуманітарних і соціальних наук, доктор політичних наук, професор – Турчин Ярина Богданівна, яку я дуже поважаю та завдячую їй багато чим у своєму житті. Кваліфікацію, яку я отримала в дипломі, стала прямо пропорційною залежністю щодо вибору моєї професії. Зараз я працюю на посаді доцента кафедри політології та міжнародних відносин уже понад 8 років.
– Що Вам найбільше подобається у вашій роботі?
– Подобається все. Якщо людину щось не влаштовує, тоді вона змінює місце роботи, професію. Але найбільше подобається робота з молодими, активними, свідомими, критично мислячими студентами, які змушують і мене не зупинятись, а перманентно вдосконалюватися. Та попри все, подобається мені ще й моя наукова робота: писати теоретичні статті, готувати студентів до участі в міжнародних та всеукраїнських конференціях, конкурсах тощо. Тепер час на це маю лише під час вихідних та в період відпустки.
– Чого Вам вдалося досягти, працюючи у Львівській політехніці?
– Хочу розпочати із того, що наш кафедральний колектив – це переважно молоді, активні та цілеспрямовані науковці. І ми чітко усвідомлюємо те, що лише спільними зусиллями можна досягнути великих цілей. Тому ми разом акумулюємо свій науковий потенціал для реалізування міжнародних ґрантів, проєктів, написання монографій, посібників, статей, що належать до наукометричних баз даних. А ще, принагідно, хочу зазначити, що наша Ярина Богданівна Турчин є активний генератор ідей та проєктів, стратег. Недарма наша кафедра посідає вже другий рік поспіль призові місця в рейтингуванні кафедр. Чого я досягла, працюючи в Політехніці? Маю власні розроблені цікаві курси, які викладаю не тільки нашим міжнародникам, але й студентам інших спеціальностей, як-ось: «Енергетична безпека», «Соціальна політика», «Європейський Союз у міжнародних відносинах», «Регіональна політика та інтеграція», «Соціальні стандарти держав ЄС».
– Розкажіть трішки про ваших студентів. Чи пишаєтеся Ви їхніми здобутками та перемогами в навчанні?
– Найбільшими досягненнями моїх студентів є, звичайно, їхні перемоги на конкурсах, адже щиро радію разом з ними. Таких перемог було не мало й не багато, а три. Хочу згадати прізвища цих студенток, адже вони були одними із найкращих у нас. Це Катерина Мазур та Дана Лапій, які цього року захистили вже магістерські роботи та отримали диплом європейського взірця. Окрім цього, наша студентка Вовк Андріана в грудні 2019 року виборола гран-прі на ІІІ Всеукраїнському конкурсі студентських науково-популярних есе, що пройшов у Київському національному торговельно-економічному університеті. Як я вже сказала, подобається мені керувати науковою роботою студентів, готувати їх до участі у всеукраїнських конкурсах, конференціях різного роду тощо. Зокрема, у нас щорічно відбувається польсько-український науковий форум, де студенти мають можливість презентувати свої дослідження.
– Розкажіть, будь ласка, про участь у Міжнародному конкурсі Центру східноєвропейських студій Варшавського університету.
– Слід зазначити, що на кафедрі ПМВ я не перша, хто виборов нагороду імені Івана Виговського. Її ще здобували Турчин Я.Б., Дорош Л.О., Лопата М.О. Гадаю, тут основне з вибором теми не прогадати. Вона має бути актуальна та практична, щоб потім результати дослідження мали справді прикладну цінність. Проконсультувавшись та порадившись із Яриною Богданівною Турчин, ми зійшлися на виборі такої теми: «Особливості адаптації українських трудових мігрантів в Польщі». Обґрунтування важливості та актуальності цієї теми дало свої результати. Я стала однією з десяти переможців цьогорічної нагороди імені І. Виговського Центру східноєвропейських студій Варшавського університету. Я щиро вдячна професору Турчин Ярині Богданівні за корисні поради та настанови. Не можу не згадати і вельмишановну професорку пані Терезу Астрамович-Лейк, яка підтримує нас у всіх наших починаннях. Вона ж буде моїм куратором на науковому стажуванні у Вармінсько-Мазурському університеті, що в м. Ольштині.
– Розкажіть, будь ласка, про підготовку до наукового стажування у Польщі?
– Стажування відбудеться ще не так швидко, бо через пандемію коронавірусу воно передбачене у весняному семестрі. Часу достатньо, але я вже думаю над питаннями, які можна помістити в анкеті з метою проведення опитування. Оскільки стажування наукове, то, звісно, основний акцент буде полягати у тому, аби організувати дослідження та опублікувати його результати. Але якщо буде можливість організовувати лекції та практичні заняття у польських вишах, то обов’язково долучатимусь до освітнього процесу.
– Які сподівання від майбутньої поїздки?
– Встигнути виконати заплановане. Організувати дослідження, відвідати цікаві історичні пам’ятки, почерпнути корисного з досвіду викладання наших польських колег, особливо, коли навчання проходить онлайн, розширити коло знайомств.