Для міжнародної академічної мобільності 2020 рік приніс несподівані обмеження, але відкрив нові можливості. Базою для розвитку нових форм міжнародної співпраці стали як IT-технології, так і значний міжнародний досвід Львівської політехніки та існуючі персональні контакти працівників.
Минулого року світова освітня спільнота зустрілася з неочікуваним викликом, спричиненим пандемією COVID-19 та карантинними обмеженнями в усіх галузях людської діяльності. Безумовно, це вплинуло й на міжнародну академічну співпрацю. Закриття кордонів змінило академічну мобільність у класичному розумінні, а окремі види мобільності взагалі призупинили. З’явилися обмеження у живому спілкуванні між освітянами різних країн, відмінили заплановані конференції, поїздки та зустрічі.
Несприятливі умови не зменшили бажання студентів брати участь у таких програмах, а лише перенесли дати навчання на весняний семестр, з надією на покращення епідеміологічної ситуації. Наталія Іванівна Чухрай, проректор з наукової роботи Національного університету «Львівська політехніка», розповідає, що ніколи не було проблем із набором потрібної кількості студентів для участі в програмах академічної мобільності, це вона пов’язує з тим, що основне фінансове навантаження беруть на себе іноземні партнери. Також варто наголосити на тому, що більшість бажаючих відповідає високим вимогам, які ставлять учасникам. Звичайно, що це по-своєму вимагає відбору та пошуку кращих серед кращих.
IT-технології допомогли політехнікам подолати географічну відстань, синхронізувати роботу в різних часових поясах, швидко реагувати на різні запити. Це дозволило розширити коло контактів політехніків з освітянами не тільки Європи, але й інших континентів. Відповідно, кількість міжнародних угод про співпрацю в 2020-му році зросла до 270 одиниць, у рамках яких Політехніка стала партнером з університетами в 29 країнах.
Нові реалії комунікації через інтернет дали змогу залучати до навчального процесу висококваліфікованих іноземних викладачів та науковців, яких ми не могли залучити при оф-лайн заходах. Здебільшого це відбувається в рамках програми «Візіт-професори», яка досі розвивається й не припиняє своє розширення, щороку залучає дедалі більше вітчизняних та закордонних викладачів до участі.
«Саме ІТ-технології сприяли існуванню цієї програми, адже за допомогою них є можливість далі провадити лекції, але вже на різних відеоплатформах. Цього року ми маємо декількох іноземних викладачів, працевлаштованих за цією програмою, вони провадитимуть у Політехніці 60 годин лекційних або практичних занять кожен», – ділиться Наталія Іванівна Чухрай.
Незважаючи на негативні прогнози напередодні 2020 року, у Львівській політехніці цього ж 2020-го набули розвитку нові форми міжнародної співпраці та академічної мобільності, що дало хороші результати. Дистанційно реалізовано програми навчання студентів за подвійними дипломами, студенти он-лайн слухали лекції та працювали на семінарах. Львівська політехніки прийняла іноземних професорів на дистанційне стажування, а політехніки біля свого домашнього комп’ютера змогли он-лайн пройти підвищення кваліфікації в закордонних університетах.
Ще до кінця не зрозуміла ситуація із академічною мобільністю в Європі та світі у майбутньому, але одне можна стверджувати – міжнародна співпраця набуває нових форм. Однак на 2021 рік програму академічної мобільності в Європейському Союзі планують дещо зменшити в об’ємах, хоча деякі програми в рамках проєкту ERASMUS+ не зменшуватимуть темпів реалізування. Так, наприклад, програма Жан Моне, яка спеціалізується на інтегруванні закордонного досвіду з вітчизняним навчальним процесом, відкрила набір і всі охочі можуть подати заявки на проєкт в 2021 році.
«В Європейському Союзі розуміють, що це не тільки навчання, це і обмін, знайомства, пізнавання культури й багато інших граней академічної мобільності, що й демонструє приклад ERASMUS +. Тому це питання набагато складніше, ніж інтернеттехнології, бо не все можна передати і навчити через інтернет. Але можна з великою ймовірністю передбачати, що гібридні форми навчання студентів залишаться й надалі», – наголошує Наталія Іванівна.
Отже, закриття кордонів під час пандемії не зупинило міжнародну співпрацю Львівської політехніки, а сприяло її розширенню на основі переформатування та впровадження нових методів, що урізноманітнило міжнародні контакти та відкрило нові можливості міжнародного співробітництва.