Кажуть, зараз не до пісень. Але завжди були й будуть люди, які у звичному бачать незвичне, вміють так зіставити віддалені речі, що від їх зіткнення спалахують іскорки в серцях. Попри всі жахіття війни, музи сьогодні не мовчать: творяться нові мелодії, у забутих піснях віднаходяться інші сенси, українська пісня гучно звучить по всьому світу.
Про те, що місце для музики й загалом для творчості є в кожному історичному періоді, кажуть і керівники музичних колективів Політехніки. Ми поспілкувалися з деякими з них, і всі вони в один голос стверджують: пісня — невіддільна складова нашого життя, і вже сьогодні Україна співає про майбутню перемогу.
Хормейстер Народної хорової капели «Гаудеамус» Роман Мачишин про музику, яка дає надію
Музика для пана Романа — це не тільки робота, професія, а й хобі та стиль життя, те, де він найбільше може себе розкрити. Адже від самого дитинства дуже любив співати, міг годинами слухати улюблені мелодії. Сьогодні Роман Мачишин запевняє, що місце для музики є в кожному історичному періоді, бо вона супроводжує людину на всіх етапах її життя.
«Ми народжуємося з музикою і з музикою помираємо. На хрестинах, весіллях, навіть на похоронах, у періоди радості чи великого горя — вона є всюди, бо музика — то передовсім про почуття. Також зазначу, що музика — це мистецтво, яке, напевно, має найбільшу спроможність торкатися людських емоцій. Тому вплив музики під час війни для мене має дві такі характерні риси: перша — заспокоєння людини, відвертання від тяжких думок хоч би на час, доки звучить ця мелодія; друга — через музику ми виражаємо дієві емоції. Наприклад, художник може перетворити свої почуття на картини, так і з музикантами. Додам, що більшість музичних творів писалися не в найкращі часи, а навпаки — у часи великих потрясінь. Це спонукало митців творити щось красиве й величне.
Для мене твором, який уособлює цю війну, є Stabat Mater dolorosa («Стояла Мати скорбна»). Це твір одного з найвідоміших італійських авторів — Джованні Баттісти Перголезі. Тут співається про те, як Божа Мати стояла під хрестом свого Сина. Твір передає всі її переживання й весь біль, який вона відчувала в той момент. У мене відразу виникла така асоціація: Матір Божа — це Україна, яка сьогодні оплакує своїх дітей. Музика в цьому творі має потужні виражальні елементи сліз, плачу, зітхань. Але в самому кінці вона все-таки приводить нас до слів «спочину у славі Божій». Вони дають надію на те, що все буде добре».
Керівник Народного камерного оркестру «Поліфонія» Роман Кресленко: «Моя пісня не весела, але вона точно про щось хороше»
Нині світ чує про Україну, зокрема й завдяки музикантам, які представляють свою країну далеко за її межами, — переконаний диригент, керівник Народного камерного оркестру «Поліфонія» та Симфонічного оркестру Львівської політехніки Роман Кресленко. І додає, що музика, як і всі інші види мистецтва, завжди актуальна, а сьогодні вона ще й дає змогу щоразу нагадувати світу про Україну
«Музиканти мають велику можливість представляти Україну за кордоном. Ми робили так завжди й робитимемо надалі, бо це наш музичний фронт. Наприклад, зовсім скоро я братиму участь у міжнародному конкурсі молодих диригентів, який відбудеться у Тронгеймі (Норвегія). Чи не вперше представник України потрапив на конкурс такого рівня, і весь музичний світ дивитиметься на нього. Звісно, це важливо, бо дасть змогу вкотре нагадати широкій громадськості про те, що сьогодні переживають українці.
Щодо музичного твору, з яким асоціюється війна, то це однозначно не щось сумне чи жалісливе. Цих емоцій вже надміру в усій нашій історії. Мені здається, що сьогодні немає часу на жаль чи плач. Треба усвідомлювати, які великі жертви покладено за те, щоб ми могли жити, тому варто наповнювати кожен день чимось хорошим: думками, вчинками, позитивними діями. Вважаю, що всім нам потрібно намагатися перелаштовувати себе, свою творчість на позитив. Звісно, треба цінувати подвиги героїв, які віддали своє життя за Україну, але й жити треба так, щоб наше життя мало сенс, цінність. Тому моя пісня не весела, але вона точно про щось хороше».
Керівниця Народного ансамблю бандуристів «Заспів» Христина Залуцька: «Музика — як характер, кожній людині до вподоби інша»
Пані Христина переконує, що музика має неодмінно лунати, особливо в такий складний період. Розповідає, що її вражають музиканти, які несуть українську пісню в кожен куточок нашої країни, навіть туди, де не стихають звуки вибухів. Адже так наші захисники можуть почути рідні мелодії й надихнутися до боротьби.
«Музика має лунати завжди, а сьогодні особливо. Адже, як відомо, пісня супроводжувала нас у боротьбі на всіх етапах української історії. Тепер вона також задає настрій, мотивує та спонукає до дій. Вже стільки часу всі ми чекаємо на перемогу, і наші пісні мають це підтверджувати, давати поштовх до боротьби, не тільки фізичної, а й внутрішньої. Недаремно від перших днів війни українські музиканти їздять із виступами по всій Україні. Мелодії звучать і на Донеччині, і на Харківщині, і в усіх інших областях. Вони дають підживу нашим військовослужбовцям, якої вони очевидно потребують. Також ці пісні утверджують незмінну істину: Україна обов’язково переможе.
Тому співаймо патріотичних пісень, веселих, сумних, бо як характери в усіх нас різні, так і музику кожен любить іншу. Головне, щоб не переставали лунати пісні про Україну, про нашу прекрасну землю та неймовірних людей».
Керівник Народного чоловічого хору викладачів «Орфей» Володимир Вівчарик: «Музика — це завжди величезний спектр емоцій»
Одним із завдань музики пан Володимир називає піднесення бойового духу, утвердження віри в краще. Саме тому улюблені мелодії мають завжди лунати, адже вони також рятують людей від поганих емоцій, мобілізують, надихають.
«Музика мусить бути, і навіть під час війни для неї однозначно є місце. Сьогодні це ще один із чинників, які підносять бойовий дух, вона тримає населення в тонусі, не даючи впадати в депресію, мобілізує, заохочує до дії. Тому, очевидно, що сила музики дуже велика. Крім того, вона підносить дух не тільки тих, хто в тилу, а й наших військовослужбовців, і це дуже важливо.
Щодо пісні, то за ці п’ять місяців з’явилося дуже багато нових музичних творів. Наприклад, мені першою згадалася пісня «Хай буде весна». Вона коротка, але змістовна, а ще доволі влучно передає почуття та стан людей. Треба також розуміти, що музика — це величезний спектр емоцій, тому не можемо говорити, що сьогодні вона тільки сумна чи, навпаки, мотивувальна. Упродовж війни ми відчуваємо дуже різні переживання, і музика є відображенням цього. Трапляється стан піднесення, депресії, гордості чи хвилювань, тому музика передовсім має бути різна й відображати ту палітру емоцій, яку сьогодні відчувають люди».
Заступник директора Народного дому «Просвіта» Назар Любінець: «Ми не можемо повернути загиблих чи зупинити ракети, але музика може допомогти нам це пережити»
Як стверджує Назар Любінець, музика завжди підсилює наші емоції — добрі вони чи погані. Також часто саме музика допомагає нам упоратися з болем або хоч трішки абстрагуватися від нього. Під час війни чи в період інших надзвичайних ситуацій світ не має відмовлятися від творчості. Бо музика різноманітна, і кожен може знайти в ній саме те, що шукає.
«Здається, коли триває війна, людям зовсім не до пісень. Але варто пам’ятати, що є мелодії, які спонукають нас веселитися, але є й такі, що вселяють у душу ще більшу скорботу. Музика — це завжди підсилювальний ефект. Хтось сьогодні переживає трагічні моменти й шукає відповідну музику, комусь, навпаки, потрібна пісня, яка мотивуватиме до дії, підноситиме бойовий дух чи висміюватиме ворога, — всі ці пісні також є, і вони потрібні.
Насправді важко виокремити один музичний твір, який у мене асоціюється з війною, але згадати хоча б «Ой у лузі червона калина». Гадаю, тепер багато людей відкрили її для себе по-новому, адже вона формує в нас стійкий внутрішній характер, спонукає боротися.
Сьогодні навколо нас відбувається безліч речей, на які ми не можемо вплинути. Від удару ракети у Вінниці загинула моя одногрупниця. Це біль, який розриває тебе зсередини. Але я не можу зробити так, щоб вона вижила, не можу зупинити ракети, та в моїх силах пропустити все це через серце. І є музика, яка допомагає українцям переживати такі моменти, абстрагуватися від болю й жаху, який відбувається в нашій країні. Тому однозначно місце для музики є, і приємно, що багато музикантів змогли зреалізувати себе по-новому: стали творити в інших жанрах, шукають можливостей, щоб піднести бойовий дух людей, та налаштовують українців на перемогу».
Сьогодні кожен із нас має вести свій бій, і зовсім не важливо, на якому саме фронті. З камертоном, автоматом, пензликом чи диригентською паличкою в руках — упевнено провадьмо свою боротьбу. Бо кажуть, що музи не мовчать, коли гримлять гармати, тож не мовчімо й ми. Робімо все, щоб наблизити день, коли Україна співатиме про свою перемогу.