Ми вже писали про двох студентів ІСТР – Анастасію Мар’ян та Дмитра Качковського, які вибороли призові місця на Міжнародному проект-конкурсі «Тарас Шевченко єднає народи». Сьогодні молодь ділиться враженнями від конкурсу та таємницями підготовки.
– Звичайно, що дуже хвилювалася перед виступом і, зрештою, й після нього. Адже в конкурсі брало участь багато сильних професійних учасників, які навчаються на акторських факультетах. Та це добра перевірка себе на витривалість, – каже Анастасія Мар’ян.
Дмитро Качковський уже не перший рік виступає на сцені спільно з Народним театром-студією «Хочу» та його теж не оминули переживання.
– Хвилювання завжди є. Не буває такого, щоб відчувати цілковитий спокій перед виступами. Та як тільки починаю декламувати – хвилювання проходить. Для мене найважливіше сконцентруватися, зловити зоровий контакт і тоді стає легше, – ділиться Дмитро. – Акторська гра допомагає тримати увагу журі. Коли хвилювання проходить, то насолоджуюся своїм виступом.
Художній керівник, голова осередку «Просвіти» ІСТР, старший викладач кафедри туризму Ольга Недзвецька готувала своїх студентів до конкурсу, організовуючи репетиції по 4–5 годин щоденно. Переконана, що навіть студенти в технічних вишах – творчо обдаровані. Тож своїм завданням убачає відкривати їхні таланти і допомагати розвиватися.
– Мені сподобалася участь у конкурсі. Це чудовий досвід. Та вдруге, знаючи про таку собі організацію масштабного заходу, мабуть би вже не поїхала. На конкурсі була величезна кількість людей, але бракувало чіткого планування. Якщо брати до уваги, що всеукраїнський рівень тривав два дні, то дуже здивувало, коли дізналися, що на міжнародний виділили лише день. Конкурсанти мали лише 10 хвилин, за яких треба було продекламувати 2–3 поезії. Шевченка поспіхом не можна читати, – додала Мар’яна.
Конкурсанти мають також досить позитивних вражень. Особливо їм запам’яталося звучання поезії Шевченка в’єтнамською та китайською мовами. Відчували гордість, що нашого Великого українця знають у світі.
– Вражень дуже багато ще від всеукраїнського конкурсу, де головним було завдання визначити професійний рівень конкурсантів. Бо міжнародний конкурс мав на меті більше дипломатію. Завжди стараюся допомогти своїм студентам розкритися в тому напрямку, в якому потім будуть виступати перед журі. Наші репетиції були доволі виснажливі та ми робили глибокий аналіз фактично кожного рядочка поезії, – каже Ольга Василівна.
– Це дуже корисний підхід. Бо це праця один на один. Відкриваєш нові речі, про які хотів би потім сказати людям. Ми також практикували вправи з диханням, постановкою голосу, – підхопив розмову Дмитро.
Він додав також, що сценічна гра для нього більше, аніж хобі. Впевнений, що своє життя пов’яже з театром. Та наразі ще не визначився на якому рівні. Можливо, навіть, що акторство стане його новим фахом.
