У цьому конкурсі, що тривав два місяці, перемогла творча група архітектурної студії Replus Bureau під керівництвом випускника Інституту архітектури та дизайну Дмитра Сорокевича. До неї ввійшли: Павло Ковач, Антон Божко, Ляна Мицько, Марта Явна, Іван Маркович, Віталія Павлишин, Надія Вовк. Більшість учасників команди – випускники нашого університету.
За два дні після оприлюднення результатів проєкт набрав справжнього розголосу і вже встиг наразитися на чимало критичних зауважень, які зводяться до того, що простір пам’яті Євгена Коновальця буде без власне пам’ятника Євгенові Коновальцю. Спробуймо з’ясувати основну ідею проєкту і те, а де ж там Євген Коновалець.
Простір облаштують на площі перед першим навчальним корпусом Львівської політехніки. Це має дві причини. Перша – розташування монумента безпосередньо на території освітнього закладу є символом того, що перші військові об’єднання під керівництвом Євгена Коновальця формувалися саме зі студентів. І друга причина – простір буде навпроти вулиці Євгена Коновальця, де на розі будівлі сьомого навчального корпусу є барельєф і пам’ятна анотаційна дошка на згадку про одного з ідеологів українського націоналізму, на честь якого названа вулиця.
Щодо самого простору, то стрижневим його елементом буде відчинена зброярня – символ того, що наша боротьба триває, і заклик до кожного взяти свою зброю актуальний як ніколи. Матеріалом для монумента слугуватиме переплавлений брухт російської техніки, знищеної у боях на території України. На зброярні передбачено вислів Євгена Коновальця: «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у Націю».
Чому саме таке бачення простору? Як пояснюють у творчій групі Replus Bureau, визвольні змагання не є справою однієї людини. Як і сто років тому, у ХХІ столітті українці змушені озброюватися та продовжувати боротьбу за свою свободу. Зброя є ключовим інструментом для встановлення справедливості як тоді, так і тепер.
«У цьому проєкті наша команда поставила за мету знайти та відобразити образ Євгена Коновальця через інтерпретацію його впливу та внеску в національний спротив. У мирні часи зброя на зберіганні в арсеналах, у зброярнях, шафах. Під час війни всі зброярні порожніють. Порожня шафа для зберігання зброї – головний метафоричний образ проєкту. Її геометрія та ергономіка незмінна протягом десятків років, функціонал зброярні визначений та утилітарний. Шафа, в якій відсутня зброя, символізує активну фазу війни, продовження екзистенційної боротьби, у якій ми досі перебуваємо. Шафа порожня, але зброя з неї разом із нашими людьми працює над обороною Незалежності», – наголошують творці ідеї.
Ще одна важлива асоціація, яку викликає образ порожньої зброярні, – катастрофічна проблема з постачанням зброї, з якою зіткнулась Україна в цій війні. У метафоричному просторі матриця не має завершення, тому кількість шаф невідома, так само як невідома кількість потрібної зброї та людей, що її використовуватимуть. Дві вертикальні стіни, складені зі зброярних шаф, сформують вузький прохід поміж собою – символ непростого шляху морального вибору кожного, хто проходить крізь арсенал.
Ну а де ж сам Євген Коновалець? Як пояснює керівник Replus Bureau Дмитро Сорокевич, концепція передбачає передання образу Коновальця через його внесок у боротьбу, що стала справою його життя.
– Ми почули рекомендацію журі конкурсу та ініціаторів проєкту щодо більш буквального відображення постаті Євгена Коновальця і будемо з командою працювати над реалізацією цієї ідеї на подальших етапах роботи над проєктом. Також є дискусія щодо цитати, яку ми пропонуємо розмістити на стіні зброярні. У цьому питанні працюватимемо з істориками. Якщо цитата виявиться не його авторства – заберемо її або замінимо на іншу, ту, що належить Коновальцю.
– У чому полягатиме вдосконалення передання образу Євгена Коновальця?
– У роботі над певними нюансами, що підсилять ідею бойової сили та ідеології провідника. Для цього зберемося командою, опрацюємо її, представимо журі на обговорення. Не відкидаю, що віртуальний образ Коновальця може з’явитись у певному виконанні.
